воловецький вокзал,метушя,електричка стоїть 5 хвилин і вирушає у невідомому напрямку. яна не чує дзвінків. растя лишається на пероні. міха лишається з растею. поїзд рушає. прострелила думка смикнути стоп-кран але це не врятувало б ситуацію - яна не встигне ще й нас висадять. а може й не висадять. все одно піздно. мені ніяково що ми їх кинули. але вже нічого не зробиш. поїзд розганяється. будем ловити їх у львові. фігня получилась.
більшелітер
львівський вокзал, селуков звалив додому, київляни звалили у золочів, ми знайши газету з об'явами, вибрали, домовились, потопали шукати хату. найшли через пень-колоду, за 150 гривень на добу, однокімнатну, сказали нас буде жити четверо (бо якби сказали правду нас би ніхто не поселив). хазяїн бідкався шо ми там не помістимось. наївний. ми в намети вшістьох спали, а тут хата) і мамо рідна, яка хата! кухня з усіма прибамбасами, душ з гарячою водою (потім зникла але то фігня), балкон, спальних місць дофіга - півкімнати займало ліжко)
- Траходром!)
- УРАААА!)
- чорт, ми ж його не по призначенню використовувати будем, бідненький..)
ввечері до нас приєднлись растя з яною і міхою. вечірній львів манив вогнями, незвичним повітрям і атмосферою суцільного затишку, але вибиратись з дому сил вже не було. нас вистачило тільки на приборкування старенької пральної машинки (це був монстр, я її ніколи не забуду брррр оО ).
взяли бухла, домовіли на кухні і глючились до піздньої ночі. клаптик щастя) 10.07
прокинувшись отримали квест "поверни речі" - один шнурок на балконі обірвався. а внизу нежиле приміщення з ремонтом - не весело. перепробували з десяток способів, найефективнішою виявилась конструкція з вішалки і мотузки) виловили, зітхнули з полегшенням, пішли в місто)
- віденська кав'ярня -
самий центр, недалеко від пам'ятника шевченку, столики під зонтиками надворі, смачна кава, дещо зависокі ціни, досить звичайне оформлення, тому відчуття особливої атмосфери не склалось. середній бал)
вокзал, провели лєру і міху, вернулись в центр.
- галка -
захована в лабіринті вуличок старого центру, кава на висоті, оформлення не запам'яталось нічим особливим, проте було затишно. на другому поверсі низька стеля, клуби диму нікуди не дівались, того мені складно було сприймати те що відбувалось. але загалом мені сподобалось, 4 по п'ятибальній)
дома карти-алкоголь-комарі, ловили подушкою об стіну, розбили нічник..
11.07
личаківське кладовище зустрічає відвідувачів тишою, спокоєм і вуйками що трафлять по 5 гривень за вхід. загалом виглядає якось навіть не похмуро, все зелене, скрізь білі пам'ятники, старовинні склепи, скульптури ангелів та святих. гарно. атмосфера вмиротворення і малозрозумілого затишку. я б там півдня гуляв, але народу швидко набридло, потулили назад.
- цар-кава -
більше схоже на кафешку ніж на кав'ярню, але кава непогана, швидке обслуговування, середні ціни. особливої кавово затишної атмосфери немає, оформлення в пам'яті не зафіксувалось. середній бал)
вокзал, провели андрія. поки від'їжджав поїзд заперлись з яною в телефонній будці, мінятись секретами. нас брали штурмом та ми вистояли)
дома алкоголь та провокаційна гра в правду і "я ніколи не..". от так і дізнаєшся про людей багато нового)
пропалили шовкову скатертину. не везе цій хаті..
12.07
вигнали з росом всіх з дому, знищили сліди перебування в ньому юрби народу, дочекались хазяїв. дірку в скатертині вони не помітили, а за люстру грошей не взяли, мужик тільки сказав шо як буде у нас в херсоні теж нам шкоду зробить. люблю львів'ян)
якщо у більшості міст легко проходить фокус "знаю напрямок значить дойду по будь якій вулиці", то львів до більшості явно не відноситься. мало не заблукали в центрі при спробі пройтись від вокзалу до центру по паралельній до головної вуличці. готичні будівлі, стрільчаті вікна, шпилі і флюгери, бруківка під ногами - казка. кажуть у центрі львову немає двох однакових будинків. я б тут жила. хочеться заплющити очі і забути що вже завтра я буду десь далеко, що я не можу тут залишитись. хочеться загубитись в лабіринті старовинних вуличок і зостатись тут назавжди. хочется... багато чого хочется)
костьол. собор анни-марії. здоровенна похмура громадина в центрі міста з давньою історією. на вічній реконструкції. зовнішній вигляд наводить на думки про вигадливе внутрішнє оздоблення, але всередині лише білі стіни. височенні арчаті зводи без розпису. біла штукатурка. церковний спів лунає з колонок на стінах. молода в білій сукні - весілля. крапля розчарування.
- золотий дукат -
невеличке підвальне приміщення. спускаючись вузькими сходами одразу потрапляєш в середньовічну атмосферу, шматочок казки) темрява, тільки свічки і неяскраві лампи. "за вами стежать. Юзефа" - повідомляють таблички на стінах. відкривши першу сторінку меню дізнаємось що Юзефа - дівчина яка за легендою заснувала кав'ярню більше 800 років тому. на виході виявляється що за нами дійсно спостерігають - зображення з камер в залі передається на екран на кассі) кава недорога і смачна, я в житті такої не куштувала, все було чудово, вища оцінка)
вокзал, метушня, поїзд. залишати львів було дуже сумно. острів старовинної казки серед моря сірої буденності. і навіть толком не опишу в чому річ, просто особливе місто, особливі люди, саме повітря і те інше. я повернусь. повернусь обов'язково, ще ж треба сходити ввечері на високий замок, покататись на велосипеді по вузьким вуличкам, помокнути під теплим дощем, надихатись тим, іншим повітрям... і ще відвідати з півсотрні кав'ярень, маленьких і затишних, кожна зі своєю історією і особливою атмосферою і запашною кавою. я повернусь.
@музыка:
Контрабас - Нічний Блюз
@настроение:
ностальгія
@темы:
поездатость),
кофеНЯ,
тыняться),
рэйв-драйв-экшн,
всякость,
Ї,
моё,
ня,
люди,
кошкость
я уже думаю что меня в город мкчты что-то не пускает((((((((((((
Karsa ого оО сочувствую, там сказочно..