про Львів. день 2

[something dark]

другий день почався ще до сходу сонця. ледве підвелась в 4, рушила в бік вокзалу. зі мною пішов Юра, тіпа мало лі шо, нічний львів, вся фігня. відстань до вокзалу я трохи не розрахувала, Лара хвилин 10 чекала нас на привокзальній площі.
як би ти не знав міста вдень, ніколи не знаєш наперед як кожне з них виглядатиме вночі. львів перед світанком тихий і пустий, навіть зовсім у центрі. чути лише пташок, людей і машин нема і близько. коли небо починає сіріти з дзенькотом проповзає вулицею перший трамвай. підсвітки будівель майже нема - світиться лише телевишка на Високому Замку і зовсім трохи Оперний. казка.
Лару побачила здалеку. не впізнати ходу і майже хлопчачу фігуру навіть за стільки років було складно. а от до її короткої стрижки я була не готова - шарахалась від неї ще з пів-дня. пройшлись пішки назад в хостел, позавалювались спати. дарма - купа часу в нікуди пішла просто. коли прокинулись було вже по одинадцятій, всі потроху розторможувались, перерахувала присутніх - загубився Даня. вчора він вмовляв мене лишитись в пабі і казав шо зранку сам зустріне Лару замість мене. коли я зранку йшла на вокзал, бачила як Даня відмахнувся від будильника і сховався глибше в ковдру. а тут тобі пропав. потім знайшли його в кнайпі на Площі - доїдав третій сніданок, чекав поки ми роздуплимся, братався з батярами.

про батярів

про батярів

як пояснив нам хазяїн хостела, батяр - це такий львівський чоткій пацан років під 40. 10го числа якраз святкувався їх день, тож файно вбраних вуйків в жилетках, костюмах, капелюхах, з підкрученими вусами, пенсне і тростинами по центру львова шарилось дофіга. в Дані був капелюх, тож вони приймали його за свого. коли решта знайшла Даню батяри запримітили шо на мені теж є капелюх і дуже зраділи) пофоткались з ними, пішли далі.

про хостел

а далі треба було рішати проблему з житлом, бо з хостелу нас сьогодні мали виперти - там бронь була на велику группу людей, ми там просто не поміщались. часу було мало, так шо я відправила дівчат на Високий Замок з Даньою, приказавши шо як хоч одну загубить я йому голову відірву, пішла шукати нам всім нове житло. знайшла врешті решт аж на Хімічній - вулиця трохи далекувата від центру, але наповнена спогадами: ми знімали там квартиру коли приїздили у Львів кілька років назад. потинялась, позгадувала старі-добрі, заселила нашу групу. коли вернулась за речима в перший хостел, там виявилось що група яка бронювала на сьогодні місця не доїхала і ми можем лишатись. нажаль вже було пізно, прийшлось перетягувати речі на нове місце.
там все було новеньке, євроремонт-вся-фігня, але якось без душі. ми вже встигли звикнути до хазяїна квартири в центрі. в нових апартаментах на кухні була навіть турка, але чогось бракувало.

знайшла спочатку Юру з Віжбоном. нарвали бузку, влізли в фонтан перед оперним, змокли до нитки. поки чекали делегацію з Високого Замку намагались висохнути, їли печені каштани, пускали мильні бульбашки. моменти простого і яскравого щастя, в мене давно таких не було)

про вечір

в місті ввечері було непротовктись. ледве знайшли де поїсти. хотіли чогось незвичайного, але ніде не було місць, довелось обійтись першою ліпшою піццерією. вже згодні були йти у вчорашній Буковскі, але я би не дійшла - друга доба на каблуках далась мені важко. перекусили, а далі розділілись: мої ноги вимагали нерухомості, і Оля втомилась, тож рівенські чуваки спровадили нас додому. Даня ж загітував решту дівчат на незрозумілу авантюру і таки повів у вчорашню нічну кнайпу.

в третій годині ночі Лара подзвонила мені шоб їм двері відкрили. дівчата прийшли, Даня нє. я майже не здивувалась.
на ранок додзвонились йому - опинився на квартирі в якихось чуваків.

про Дукат. снобське

з кіпішем провели рівенських на поїзд, пішли в Дукат. отут було мені щастя - єдине місце в Україні, де справді смачна Борджия. в харківському Дукаті теж непогана, але рівняти їх неможливо. вже мовчу про херсонський Бон-Бон, де Борджію готують з апельсиновою цедрою замість лимонної і де пити її взягалі неможливо. коли я виразила ці думки вголос Даня сказав шо я хіпстер. в принципі він був не далекий від істини - я не розставалась з капелюхом, а в рюкзаку таскала Зеніт, так шо все справедливо)

про Мазох-кафе

на останок пішли в Мазох-кафе, бо якби не пішли я би собі не пробачила.
на вході нас не відлупцювали, я вже подумала що заклад зіпсувався, але на щастя ці думки швидко пішли. офіціантка нам дісталась найпрекрасніша з усього закладу. принесла нам кайдани, пофоткались, попросили щоб дівчина відлупцювала Даню, що вона зробила здається з задоволенням. взагалі ми всі в цей момент їй трохи позаздрили - на якій ще роботі тобі платитимуть за те що ти пиз*иш клієнтів) в Мазоху дорого, але дуже смачно, антураж продуманий до дрібниць, а деякі пункти меню читати мені було соромно. на екрані в кутку крутились кадри з порнушок щонайменше двадцятирічної давності, часом мелькав Казанова Фелліні. в якийсь момент Лара матюкнулась, її почула наша офіціантка і сказала що тут за таке бють. Лара вибачилась - не помогло, так шо їй теж дісталось нагайкою. здається Лару це тільки проперло)

встигли на вокзал, лишили у львові Катю, у якої поїзд був аж ввечері, Лару, у якої аж завтра, і Даню, який взагалі неясно коли і як звідти їхати зібрався. думала він дівчат хоч на Личаківку зводить, але нє - повів у черговий гендель)

було круто, всі задоволені. мало щоправда. в мене тепер дєпра, як у Ульяни після Криму кожен раз. хочу назад.
ще і бабло кінчилось непонятно куди, не памятаю шоб я там стільки просадила. всьо женщіни.

колись я туди переїду.

@музыка: Royksopp - What else is there?

@настроение: =)

@темы: поездатость), пум-пурум-пум-плоскогубцы, кофеНЯ, тыняться), рэйв-драйв-экшн, Ї, ня, люди, жизнь "А", женщины :3

Comments

[Тайлин]

Люблю твої розповіді!

[something dark]

Тайлин, а я тебе люблю, бо ти завжди їх читаєш, скільки би там не було буков) :*

[Тайлин]

something dark, нарешті я дізналась, за що ти мене любиш.

[Эван Ву]

А меня в Мазохе за громогласный мой мат никто не наказывал. Это наверно у Лиоры карма такая)
Круто у вас там) Но у меня тут тоже круто. У меня завтра ДР! Я его буду отмечать САМА! Покатаю себя на аттракционах, погуляю, схожу в лес, покурю, поем торта сыроедческого может - о, счастье! Предвкушаю. Тусу устраивать меня не тянет, Ваня на работе, вот и буду я гулять и наслаждаться собой и миром) Хотя быть может сопровождение у меня будет. Интересно, что бы ты об этом человеке сказала. Приезжай, блин, я хочу вас познакомить.

[something dark]

Тайлин, думаєш тільки за це?) наївна :3

Эван Ву, заманчиво) приеду в июне)
я в єтом году тоже сама праздновать буду - лень что-то организовывать, и так куча дел)

[Тайлин]

something dark, за що ще? І де там опитування?

[Эван Ву]

something dark, стареем)

[something dark]

Тайлин, то моє усне опитування :Р
за багато чого, тут не влізе :*

[something dark]

Эван Ву, да ладно) я с 19 и по 22 не праздновала вообще, и нормально себя чувствовала)

[Эван Ву]

А я вот нет.

[something dark]

мне тут рассказали что когда ты не празднуешь свой день рожденья ты автоматически меняешь в лучшую сторону сою судьбу - типа отрицательные астрологические аспекты в сторону сдвигаются. звучит довольно абсурдно, но информация занятная)

[Эван Ву]

Я на счет всех этих штук считаю, что оно действует, если оно кому-то надо.

[something dark]

солидарен. каждому по вере