тріп

[something-dark]

все в мене не як у людей. тобто без особливих причин, через "а чому б і так". от саме через це "чому б" я і опинилась у Рівному позавчора. тобто не зразу у рівному, спочатку був Здолбунів, бо сам обласний центр знаходиться десь в *опі, куди нічого путнього напряму не йде. здолбунів же виявився масіпусіньким містечком і величезною залізничною розвязкою, на кшталт шепетівки або долинського, з тією лише різницею що гопоти тут зашкалювало.

багатобуков

радувало те що зі здолбунова мене забрали, відвели додому, дали їди і зіграли stairway to heaven, на додачу я отримав доступ до сіамського кота і на тому був щасливий) а потім був roads. несподівано але в тему, чувак шарить як виявилось)
а далі було місто. знайшовся мій шипітський тато, а потім ще один шипітський чувак паша і його дівчина віка. взагалі віка дуже ня, мила дівчинка, але в компанії її чогось недолюблювали, виключаючи пашу, звичайно.
перше що я там побачила - був струнний квартет посеред міста. чотири дівчини віртуозно грали якусь класику, я так і не зрозумаіла з якого приводу. послухали, пішли далі, через парк на вокзал. в парку там виявилось лебедине озеро, але не таке як наше херсонське, справжнє озеро, з водою і (!) лебедями. чисті алеї, людей зовсім трохи, тихо і затишно.
на вокзалі була лажа. так як я вже і казала, рівне знаходиться в *опі, того туди не тільки непросто потрапити, звідти ще й фіг виїдеш. взяти білети на цей же день мені не вдалось, прийшлось усвідомлювати перспективу лишитись тут до ранку, щоб на другий день електричкою добратись до києва а вже звідти їхати в херсон. хєрня, але робити нема чого, лишилась.
виявилось що паша кльово знає місто, водив нас по скрізь, розказував мало не про кожен будинок. віка пишалась.
органний зал там казковий, в минулому католицька церква, тільки вежі з неї знесло коли війна була. лишились арчаті стелі, вітражі, гвинтова сходи. за добре слово (!!!) бабця на вході пустила нас поблукати по споруді. я проникся атмосферою, там круто)
а потім був музей. музею було багато, години дві. господи, я ні в одному іношому місті не проводив стільки часу у музеї. навіть дрезденська галерея зайняла годину, а тут всього навсього музеєня. забагато інформації, втомило більше ніж всі інші походи. до того ж до того моменту я в хлам вбив ноги новими босоніжками, тож було вирішено пертись куди-небудь додому. додому означало до віки в передмістя, бо приткнутись у самому рівному на ніч виявилось ніде. щоб "тато" не відморозився прийшлось купити йому пива, затарились хавкою, поїхали. дороги я не запамятав. я дрих в незручному автобусному кріслі всю дорогу. а потім було мені щастя - віка пустила мене в душ *_____* з того моменту я полюбив віку) засинали хто де, під roads. а ранок був з грозою.
- боже, я виспалась *________*
- а я не спав
- гроза?
- не знаю
всі прокинулись нормально, тато не вставав поки я не розмалювала йому очі тінями а руки написами "цой живий", "папа купи вєлік" і "я люблю олю". питанням хто така оля мене потім діставали важ до відїзду. добрались до рівного, там лило ще гірше ніж в-містечку-де-вікіна-хата-забув-як-називається, поки дойшли додому вимокли, довелось рятуватись ванною. знову моє щастя *_______*
на останок пішли шукати кавярню. знайшли якусь, але вона була не тру. тобто в моєму розумінні в кавярні не повинно бути нічого крім кави і чаю, ну може ще тістечка якісь, а тут була хавка. і вибір самої кави мене не порадував - разноманітне еспрессо за 6 грн і капучіно. і всьо. я такого не розумію. якщо вже пишете шо ви кавЯрня то хоч будьте кавярнею. пффф.
а потім був вокзал. і дощ. і знов roads. я їх слухав потмі ще годин 5 поспіль, глючило. і дивно мені було, так дивно як навіть незнаю кому і не знаю коли.
від самого міста я загалом у захваті. чарівне. людей мало, машин і того менше, затишно, тихо, зелено. хлопці лякали гопніками але я їх шось не бачив. ше лякали місцевим голубим з кличкою Чуєш-чуєш, але мені то шо)
- а чого його так звати?
- бо він всі фрази так починає. спочатку "чуєш, не знаєш скільки часу?" потім "чуєш чуєш, не скажеш де тут массаж?" а тоді чіплятись починає.
взагалі я б тут жила. трохи нагадує жовті води, за розміром думаю не сильно відрізняється та і ритм ніби схожий.
- лишайся
- нє. у вас тут ніби чупакабра
- ага, як раз в здолбунові
- бррррр... нє судьба)

а потім був поїзд, київ, вокзал і інтернет. отаке.