Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: поездатость) (список заголовков)
19:31 

дом)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
а у нас лето. почти) деревья зеленые,цветут, над главной улицей города их кроны смыкаются, теперь там уютные тенистые аллеи. город пахнет цветущей сиренью и дождем. настоящим, летним дождем.
надеялась застать кого-нибудь в аптеке где проходила практику, поставить наконец дурацкий штамп в с горем пополам дописанном журнале - фиг там, сокращенный день. и выходные до 5го. не судьба)

у меня в распоряжении 5 дней, 2 сразу вычеркиваем. думаем, вычеркиваем еще один. остается совсем мало, другого шанса может не быть...

- пааап, поехали кофе пить?)
- нуу...
- *кавайные глазки*
- ну поехали)

город постепенно меняется. что-то пропадает, на его месте появляется что-то новое, а иногда ничего не появляется... "кофейный клуб Фидель" на советской: уютная обстановка, вкусный венский кофе, слишком громкая музыка, слишком пофигистичная официантка и слишком лишний телевизор. зато сливки настоящие и корица сверху..) ^^

и наконец-то версия №2 - я долго ждала момента, но он все никак не подворачивался)
- а как вы с мамой познакомились?
- ымммм... ну один поток, одна общага..
- тю блин! это ж ни о чем еще не говорит...
- ххы) ну иду как то по коридору, а в общаге свет вырубили, слышу - девчонки поют, стучу в дверь "можно послушать?" Поржали, но пустили. свет дали, смотрю, а лица все знакомые. потом гулять вместе стали...)
дальнейшую историю я из него так и не вытрясла, мама заволновалась, нашла нас по телефону. мы наврали что едем в аптеку ибо мне нужен штамп) до меня дошло откуда у меня способность правдоподобно врать, а также почему если все таки палюсь то первым все понимает именно папа)

дома чумной кот пахнет своим дурацким кормом и шарахается) люблю этого дурака) ^^
на малюсенькой кухне окно, за окном буйная зелень. чувство ностальгии и чего-то из детства. дооом... просто сидеть тут и болтать с мамой. о чем угодно) или с сестрой. таких придурков как мы с ней ровно раз, два и обчелся, остальные тоже придурки, но уже не в ту степь) было бы время, я знаю, мы бы трындели до утра и дальше, темы бы не заканчивались)

у меня есть несколько дней) и ничего не гребет))

@музыка: Nirvana - Do Re Mi

@настроение: я - детское ощущение домашнего спокойного счастья Джейн)

@темы: ня, моё, люди, кофеНЯ, Jane's, поездатость)

15:01 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
горячую воду обещали 24го, уже 25е... сантехники, ау! ><

дописал рецепты) осталось раздобыть журнал внутриаптечных заготовок и выяснить что еще туда писать, а так я собой горжусь) о том что сдать эту херь надо было в конце февраля я вспоминать отказываюсь)

теперь бы еще сделать два курсача до 4го ОМГ и попересдавать фармхимию какимто макаром... эххххъ...

я забил и свалил до понедельника) все, нет меня)

@музыка: Lock, Stock and 2 smoking barrels

@настроение: :)

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), всякость

17:01 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
сначала выяснилось что кому-то продали билет на 44е место, при том что их всего 43. потом в проход натолкалось столько народу что всем стало пофигу. где-то через полчаса мы заглохли. отремонтировались. опять заглохли. опять отремонтировались. потом километрах в 80 от харькова салон начал заполнятся дымом. остановились. почти до утра. в полпятого подъехал другой автобус, они пошуршали, мы поехали. проехали минут 40. простояли два часа. большая часть народу забила и посваливала кто куда. я бы тоже свалила если б не сумки. поймали маршрутника, добрались до славного города днепра. оттуда на другом маршрутнике до херсона. итог: лучше б я ехала на поезде =/

@настроение: бу!

@темы: ппц, поездатость), бля

18:52 

lock Доступ к записи ограничен

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
00:59 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
напрыгалось. напозитивилось. устало) после двух пропущеных оно как будто снова приходишь в первый раз, по крайней мере первые ползанятия чувствуешь себя врубом. потом уже вспоминается что к чему, но дальше уже выученного все равно не идет. эхххххъ хоть дома по коридорам скачи.. боюсь только дежурки меня не поймут) блин, от почему у всех все как у людей а я как придурок?..

завтра. не завтыкать, а то сколько можно ж блин)

а у меня опять великий план) даже два) хыхыхыхы))) :Р

решило что ну нафиг ее эту работу. щас праздники начнутся, меня и так в городе нет, а так вообще не будет, мя уволят к чертям) с сентября пойду. вот) а оно ж блин надо, а то от амстердамных денег осталось 200 грн... не, ну че, до границы доберусь =)

все, спать) а то завтра даже лекций нет, не отосплюсь) ...дайте тридцатичасовые сутки...

....а в херсоне веснааа, трава зеленеет и деревья цветут... Т_Т хочу обратно >_<

@музыка: Ann Sannat - The Mountain Set

@настроение: спааааать)

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, всякость, Амстердамм, irish magic =)

10:23 

киев, я тебя люблю)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
первое за что люблю - ночные огни еще при вьезде в город. и потом уже, когда днепр, мост в огнях, и статуя с церковью на холме... ааааа....))
- вот, берем это! а готовить кто будет? - богдан схватил здоровенную пачку с куриным филе
пауза
- эммм... ну, я могу)
- о! круто)
- только скажи сразу - готовлю как хочу или меня учат и пинают?
- да готовь, ради бога
ага, фиг там... а вот это давайте вот так, а это зачем, а может вот так его и т. д. признаюсь, у меня нервы чуть не сдали...
- скажи, ты ксюшу тоже так дергаешь?
- не)
*пля*
- я ее в течении месяца очень аккуратно приучал)
я позавидовала ксюшиным нервам..

утром пошли в город. с момента выхода из квартиры и до момента отправления поезда мы только и делали что ходили по всяким киевским заведениям с едой, вином, кофе и прочим, прочим... я редко ем столько всего за день и чесно говоря больше не хочу наверное)

Орех.
прикольная обстановка, пиво, и бонус - бесплатная корзинка орешков. на вид дофига, а сьели быстро. наверное потому что четверо. скорлупу скидывали прямо на пол, ее там не убирают, поэтому когда ходишь под ногами хрустит) понра)

только в этот приезд увидела памятник на главной площади - глобус, а вокруг него столицы мира с километражем до них) до амстердама 1770 с фигом километров =) не так уж и много) а вокруг столиц километраж до обласных центров украины и лампочка для каждого города) постояла на херсоне, представила что это телепорт) не сработало)
пока гуляли на площади ктото выступал. причем дофига долго. пели все подряд, от арии до неизвестного мне зарубежного рока. еще убило когда под мелодию Nothing Else Matters они спели Їжачка :) это было неожиданно :Р

Буфет
масепусенькая кофеенка под землей в лабиринтах метрограда. вкусный кофе, оформление под старину, меню из коричневой плотной бумаги с олдовым шритом и закосом под газету годов так 20х кажется,столики переоборудованые из старых швейных машинок зингер и с десяток древних кранов хаотично торчащих из стены в туалете) улыбнуло)

винный погреб
главное что я запомнила как туда идти) очень антуражное и атмосферное заведение. людей почти нет, уютный полумрак, приятная музыка. и вкуснючее вино ^^ мега понра)

херсонский поезд уехал минут на 40 раньше чем мой, так что провожал меня дворкин, за что ему и спасибо) да, теперь буду искать почитать "поколение икс") * ааа блин, много всего искать читать уже, список растет...*

и обратно) на пары)

ЗЫ: я _помню_ про вторник)

@настроение: ыыыыыыы))

@темы: тыняться), поездатость), ня, люди

01:04 

=)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
про выходные ничего не напишу) просто так) было круто но мало. все)

@музыка: Slipknot - Dead Memories

@настроение: ыыыыы)))

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, кошкость, кофеНЯ, всякость, l'amour, тыняться)

20:45 

Load up on guns Bring your friends...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
баре, еще одно, затем другое, еще геморнее предыдущих, и последнее... теперь так 150 раз - и я мастер..
эх,рваные джынсы да клетчатая рубашка... а слабо выйти так на улицу? слабо. ибо холодно. а летом возьму и выйду. и плевать на всех. даже не так - выйду, пройдусь по центру, еще и в поезд сяду! и свалю. не из страны так хоть на запад. или на север. пофиг. пробомжевать хотя бы месяц, а там хоть трава не расти.. хотя нет, расти, трава, расти.. "дітям на радість, мені на бульбулятор" ©
вот бывает же - пройдешься по всем альбомам, из конца в конец и обратно, переслушаешь до потери пульса, отложишь в долгий ящик, а потом - РАЗ! и всплывает заново) и не оторваться)

"Всю мою жизнь я не верил тем вещам, о которых пишут в учебниках истории, и большинству из того, чему меня учила в школе. Но сейчас я делаю вывод, что не вправе судить о ком-либо, основываясь лишь на том, что я прочитал в книгах. Я не вправе вообще судить о чем-либо. Таков урок, который я выучил,.." © Курт Кобейн

@музыка: Nirvana - Smells Like Teen Spirit

@настроение: дайте мне что-нибудь оО

@темы: фото, поездатость), ня, люди, шизариум

15:34 

...весна?...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
в воздухе. оно всегда так начинается - чтото не то в воздухе. и в небе. выходишь на улицу - а оно совсем все не так.
и вдруг _захотелось_. высчитать полнолуние, собрать вещи в рюкзак, кофе в термос и идти за город пока не надоест. найти _тот_ холм, посмотретьт на огромную луну над огромным городом, передохнуть и пойти дальше. идти, пока н е выпадет роса, снова остановиться, упасть на траву и не сдерживать рвущийся изнутри смех. и чтоб увидеть рассвет от начала до конца, когда вместе с солнцем поднимается из глубины души первобытное дикое ощущение чегото давнего, забытого, стертого... хочется. и хочется разделить это с кем-то кто сможет это понять и почувствовать.

да, это приглашение. приезжайте весной)

@музыка: брыннььььььь

@настроение: а мне поооофиг =Р

@темы: глюк, поездатость)

18:51 

lock Доступ к записи ограничен

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
02:19 

нафиг нафиг нафиг

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
воть) итоги недели
сдала все кроме ОЭФ, курсача по информатике (ну и самой информатики) и фармхимии (вернее думаю что сдала, выставить надо)
с военкоматом разобралась
документы в центр практики собрала
забрала на работе последнюю зарплату. все.
уф...
завтра досдам остальное. досдам я сказала. другие варианты не допускаются
завтра. все последние штрихи и завершающие шаги. и все. и нафиг нафиг нафиг нафиг нафиг нафиг нафиг отсюда! >_<


читать дальше

@музыка: Сплин - пой мне еще

@настроение: домой!

@темы: ня, поездатость), пум-пурум-пум-плоскогубцы

16:05 

сабж 5. Долинск

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Oh, can't anybody see,
We've got a war to fight,
Never found our way,
Regardless of what they say.

How can it feel, this wrong,
From this moment,
How can it feel, this wrong.



моя любимая станция. не знаю почему. городишко - плюнь и разотри, и мега железнодорожная развязка. поезд стоит здесь 20 минут, можна выйти, залезть на мост и смотреть на ночную станцию в огоньках. особенно круто когда полнолуние. но это когда Херсон-Харьков. когда наоборот эта станция утром. тоже интересно. мне понравилось =)

пока фоткала лестницу боролас с соблазном залезть наверх. обломал мент
- не фотографуй мене, не фотографуй мене!
- )) вас не буду)
- це шо - на фотоконкурс?
- не, собі) знаєте, в мене глюк - лазити на дахи..
- ти ж впадеш)
- хха! знали б ви де я лазила!
- не, не можна!
- та я ж не прошу)

вот такой он - долинск днем =)

городишо мелкий, рекламы нет, надпись древняя)
магазин тоже соответствующий) удивил украинский язык) радуюсь)
the last way

@темы: поездатость), ня, люди, глюк, фото

14:19 

сабж 1. Агата и около того)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
итак, по-порядку =)

все неудобство состояло в том что на момент приезда толпы у меня были пары, поэтому пришлось народу некоторое время бесцельно послонятся по городу. я им честно предлагала погрется на лекции, но они решили бродить. когда я наконец подобрала голодную уставшую толпу они решили посмотреть на очередную недоразвалину. на пути неожиданно встретили лару и нэка - мой вроде как сенесей ^^

оттуда отправила самых уставших на хату к нейтону а с росомахой съездили за гитарой ^^ на хате брынчали, пели, ржали, даже успели накуриться) *спасибо, ра)*
сам концерт - это нечто) мне не хватит слов чтоб передать этот рейв-драйв-экшн, в кратце скажу что новый альбом мне оч понра) для опьянения мне хватило банки безалкоголки с таурином,громкой музыки и общего умопомешательства)
вернулись домой, основная часть народа довольно быстро вырубилась, первым как всегда сдался петр)
- сами виноваты - мы честно предупредили что глинт будет _сегодня_!
- да!
пили глинт и трындели до утра. пропустила момент когда вырубилась) СПАСИБО ^^

***
- сволочи!
- да! целую бутылку выбухали!
- это он..
- ага, все я ))
- да пофиг уже, идите блин хавать готовьте
- а сами не?
- неееее
- фак)
воду с вчерашних вареников никто не слил и в холодильник не поставил. отдираю вареники от общей массы, петр увлеченно гоняет их по сковородке. сонные люди тыняются по хате. брынчит гитара. нейтон агитирует всех пожарить блинчики. отгоняю его от плиты ибо знаю что это будет)

потынялись по городу) нашли позитивных пиплов))


вернулись за шмотками. пока я готовила хавку они умудрились убиться шалфеем. дикий ржач танюши и лиоры разносился по всей хате. мне от чегото стало зло и сердито. орали песни пока было время.
домой их отпускать не хотелось. или хотя бы сбегать к кассам и взять билет в тот же вагон.. люди, вас не хватает..)

@темы: чудо-трава *_*, фото, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, люди

16:53 

не мой день...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
это чайник.. был... я всетаки лох...



я перепутал конфорки на электроплите..( ёпть...
да, потом меня подвела херсонская привычка "все троллейбусы едут домой"...по дождю получилось мегауныло... явно не мой день...
так. собрать шмотки, не завтыкать ничего, не провтыкать поезд... эхъ..

@темы: бля, поездатость), ппц, фото

23:09 

ёпта...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
я мертв. в меня за 4 часа впихнули больше чем за весь курс фармакологии. башка квадратная, соображаю туго. одно радует - коллектив там хороший)
всю дорогу туда мое лицо меня не слушалось и тянуло лыбу до ушей, ежеминутно раздражая окружающих. наверное впрок)
у меня отобрали субботу. не каждую, только на этой неделе. пропадает урок японского... черт, я так долго не выдержу - ХОЧУ ДОМОЙ!
наверное к наступлению вожделенного момента я буду всей душой ненавидеть амстердам. да, идея на все деньги накупить наркотиков и умереть от передоза прямо посреди квартала красных фонарей на самом деле не показалась мне такой уж бредовой =)

@темы: Амстердамм, глюк, поездатость), ппц, работа

17:07 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
у меня опять есть нет)) а я уезжаю.. блин, что ж оно все так сразу... не хо учится!!! а придется.. эхххъ... ушло паковать чемодан..

@темы: поездатость)

09:04 

...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Про облом

йшло повз табір два дядька
- у вас є згущенка?
- а у вас є трава? =)
дядьки переглянулись
- це було наше наступне питання))
слово за слово - виявилось трава в них таки є. Ми з Растьою переглянулись і подумки зійшлись на тому що нам не шкода банки згущенки. поперлись з дядьками в чужий табір. там веселий народ вив пісні під гітару, дядько чаклував над казаном, ми чекали поки він зробить з води, трави і згущенки щось смішне. довго чекали. стемніло. почався дощ. дядько десь зник. кипів казан з травою. що з ним робити ніхто не знав. "б**" - подумала я. І пішла шукати чогось цікавішого.

через 10 хвилин
крик у темряві:
- я тут варив.. то.. я к його.. ммм.. то тут чи ні??
- нє, дядьку)
- О! ти там була! скажи де це?
- вам вище.. і оон туди - дощ вже стає неприємним, спішу сховатись, та дядько не врубається з першого разу.
- я ж не дойду.. темно.. проведи!
Та я спішу, мені не до того. Розійшлись.

наступного ранку йдучи додому зайшла в табір де варилось чортове зілля.
- Доброго ранку! Сідай, чаю попєш)
дякую приязним людям, пю чай. Приходить Растя з Петром. мене шукали. мені соромно. майже..
а вуйко цей табір вчора так і не знайшов)) народ лишився без дурі. облом) Блін, в мене точно така карма))




Про Марину буху і Ра накурене

вечорами варили глінт) доганялись пивом, або ще чим, що під руку попадеться. Єндж традиційно не пив. Я думала Марина теж не буде.. я помилилась. Маруську погребло після першої ж кружки.
- а знаєшш... гг... а я ммм... ніколи не була ппянаа...)))
мені смішно. вона справді ніколи не пила. і зараз дуже дивно виглядала) я не звикла щоб вона хиталась, непевно йшла, городила нісенітницю і дико сміялась.. Хоча ні, брешу - до двох останніх фактів якраз дуже звикла =) просто раніше вона була така в тверезому стані, а зараз...)

через півгодини ми сиділи на схилі, жерли чорницю і ділились таємницями, які ніколи не розказали б нікому, якби буди тверезі.

через деякий час приповзла Растя
- Блііін, де ви ходите! Прийшов чува - шо вчора - памятаєш? і накурив всіх дівчат!
я вкотре подумала "*ля", згадуючи свою карму незлим тихим словом.
- Антикваріат! - Растя не тримається на ногах, падає, пробує підвестись, ій не вдаєтьс, вона чіпляється за траву і повзе по схилу. Незнаю про що думає Марина, а я їй заздрю. - АНТИКВАРІАТ! Люди, АНТИКВАРІАТ!!! - вона знов падає, дико сміється, пробує обняти схил. мені теж стає смішно. кричимо у небо "антикваріат".

через півгодини сидимо вдвох з Растьою на схилі, жеремо чорницю) Пяненька Марина десь у таборі. мружусь на сонце.




Про Ельфа

Вони з Ольгою приїхали вранці за день до ватри. сказали що пробудуть аж до десятого. Хотіла би і я тут так довго просидіти. Говорили російською. І все це разом - мова, знайомі обличчя, саме відчуття їх присутності десь неподалік змінило всю атмосферу. не дуже сильно, але відчутно. це ніби потрапити в інший світ і знайти там клаптик звичного, буденного. ніби нічого не змінилось, а все ж стало якось не так. пропала частина тутешньої атмосфери. а жаль..



Про Івана Купала

- Хлопці, йдете ватру складати?
- ми не хоо..
- тю блін, які з вас мужики..
трохи пізніше вони все ж пішли. І досить швидко повернулись. Кляті лінтяї)

Ватру було видно здалеку. І чути теж. Люди юрмились довкола величезного багаття, танцювали, співали, бісились. Ми пробились до самого вогню, там народ побрався за руки і бігав довкола вогнища. Не довго думаючи ми з Мариною і Петром під завивання і улюлюкання кинулись вперед, вклинились у коло і закрутилось..) коло досить тісне, рухаємось швидко, жар від ватри опаляє правий бік обличчя. гаряче, вириваємось з хороводу, наше місце тут же займають інші, круговерть не зупиняється. гублюсь у натовпі.

крики і сполохи стихли аж під ранок

вранці Чорний ходив важко опираючись на руку дружини. поранив ногу, збираючи ватру.




Про непорочність

ми з Енджелом вийшли у Воловці. Треба було дозатаритись продуктами і шукати автобусну станцію.
- Вибачте, а ви на Шипіт? - нас догнала невеличка юрба хлопців з рюкзаками.
- На шипіт) - далі йдемо одним гуртом. вміщуємось в автобус, доїжджаємо до самого Пилипця, далі ніякий автобус не піде, мус пішки. Йдемо, сміємось. Нас зустріли херсонські, сміємось з ними, загубили попутчиків по дорозі в табір.

В одній руці капці, в другій рушник - чимчикуємо на водоспад. Ноги збиті гірською дорогою. Здоровкаємось з усіма хто йде назустріч. Раптом смутно впізнаю обличчя.
- Привіт! =)
- А ми з водоспаду!)
- А ми туди))
- Де ви зупинились?
Пояснюю, але нас не знайдуть, точно знаю що не знайдуть. Того розпитую де запинилась толпа з Рівного. Посміхаємось. Розходимось. Нас чекає водоспад.


Темно, ллє дощ. Мерзну. В руках банка згущенки. Надто пізно прийшла думка що треба було лишити Расті. Та вже грець з ними. Шукаю білий прапор. Холодно. Йду по дуже приблизному напрямку. Кілька разів питаюся в людей дороги. Нарешті знахожду - прапор, вогнище, кілька людей довкола нього. Гріюсь. Стало спокійно й добре. Радісно. Дощ закінчився. По колу пішло вино, куплене в селі в бабці. Ще тепліше, ще веселіше, небо здається оксамитовим а зорі пухнастими і близькими.
- Подивіться на зірки! Тож подивіться! - падаю на землю, тягну за собою двох хлопців. Сміємось. Зірка впала. Загадую бажання. Вино виявилось міцним.
- Ти! Будеш моя мама! А ти тато!
- Так, я пішов спати - чувак, схожий на Річмонда не витримує такого божевілля, йде в намет. А в мене тим часом зявляються нові дід з бабою і тітка з дядьком. Мені весело. Половини не памятаю. Розказали що розказувала казки, читала молитви і часто штовхала всіх на землю щоб дивились на зірки..
...памятаю як було погано і соромно за те що мені так зле. Памятаю як "Мама" тримав мені волосся, примовляючи "нічого, доню, хоч полегшає". а потім памятаю як валялась на траві і не хотілось нікуди рухатись. я дивилась на небо, воно дивилось на мене. Стало спокійно...

...памятаю як опинилась в нього на колінах, памятаю його погляд.
- Можна? - заглядаю у вічі, тягнусь ближче..
- Ні.
не зразу врубаюсь, бо мені ще не відмовляли.
- Чого?..
- Завтра поговорим, добре?
Стискаю плечима. Завтра то завтра. Але мені дивно. Штовхаю його на землю - хай на зірки подивиться) Знов сміємось і бісимось. Весело))

Прокинулась в чужій палатці серед ледь знайомих людей. холодно. всі під одним спальником, на одному матрасі. Ногами. Головою на землі. Пробирає на сміх.
Пригощаюсь чаєм. Знаходимо згущенку) Йду додому. Складаю докупи уривки вчорашнього вечора. Виходить погано.
Напорююсь на табір де варили смішний шмурдяк. Знов пригощаюсь чаєм. Приходить Растя з Петром. Растя ображена, братові пофіг. Мені соромно. Майже.


Знову вечір. Ще відчуваю жар вогню і розчарування. Ніяк не знайду нікого з своїх. Плюю на все, іду додому. По дорозі завертаю в табір рівниччан. Хлопці веселі, але тверезі. Недавно вернулист з ватри. Сідаю до вогню. Говоримо, сміємось, спати не хочеться. Він дивиться у вогонь, майже не говорить.
- Не сумуй! - одягаю вінок з ромашок і папороті йому на голову. Посміхоється. І далі дивиться у вогонь. Сумно-сумно. Народ потроху розходиться. Холодно. Чим ближче до ранку тим холодніше і вогнище вже не рятує. Крім нас вже нікогоне лишилось.
- Ну? То чого такий сумний?
Вони познайомились в інтернеті. Вона була зі Львова. Ні разу не бачились, не мінялись фотографіями. Зате вважали що мають досить серйозні відносини. Вона теж приїхала на Шипіт. Тут вперше побачились. Вперше поцілувались. Взагалі вперше! Принаймні він. Але щось було не так. Скутість у розмовах, щось не те у поглядах. І найгірше - магія не спрацювала - перший поцілунок не став чимось визначним і хвилюючим. І прийшло розчарування. І туга за казками. І усвідомлення різниці між онлайном і реалом. І стало сумно. А тут я зі своїми глюками і заскоками. Ммдаа.. Якби вчора знала що вішаюсь на чисте і непорочне дитя з такою незаплямованою свідомістю, що я на її фоні просто демон темряви ще вчора провалилась би під землю. А зараз в голові настав бардак. Мабуть, як і в нього, але в мене глючніший. Ой, дурна я, дурна...
Сиділи і говорили. Сиділи і мовчали. Грілись теплом догораючого багаття. небо вже посвітлішало, розмалювалось світлими барвами. Полізли у намет розштовхувати народ. І спати.

Вранці я прокинулась від слів "Вставай, ми зараз збираємось і їдем"
- Чого? мали ж завтра?..
- Незнаю, шось вони там таке рішили.

Йду додому. В голові бардак. Блін.
В таборі біля вогню сидить чувак в геть пошарпаному шматті з загорілим лицем. В руках кошеня. Погдляд блукає по небу. Погляд не то Махатми Ганді не то Ісуса Христа. Світлі світлі блакитні очі. Просвітлені. Живі.
- Ти хто?
- Місцевий бомж)
- ?..
- Хто пригріє, там і спатиму, хто пригостить, там їстиму)
От блаженна людина..
- А кошеня звідки?
- Індійці подарували)
Граюся з кошеням. Куди потім вони ділись - чувах з дивним поглядом і його кіт, я не помітила.

Вертаюсь до Рівниччан. Вони вже зібрані. Прощаюсь з кожним. "Мама" зі словами "Прощай, доню!" картинно ридає в мене на плечі.
- а ти мабуть мій тато? - питаю наступного
- Нє, я той чувак що навчив тебе матюкатись))
Обіймаю чувака.
Інший хлопець підхоплює на руки, відносить на пару кроків у бік і починає кружляти. Сміюсь. Падаємо. Сміємось усі. Сумно. Не чекаю поки вони розвернуться й підуть, йду сама. В таборі кожен зайнятий своїми справами. Дивлюсь в воронь. Сумно.

...Обіймаю його, як і всіх. І може було би краще от зараз взяти й розійтись, але...
- Можна, я зроблю одну дурість?
- так...
сиджу в таборі. дивлюсь на вогонь. сумно. в голові бардак. мабуть пройде.. блін...



ЗІ: а мене так і не накурили...

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, l'amour, тыняться)

09:01 

Про Шипіт)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Враження від Шипота:
- **я! Я на Шипоті! (розумієш одразу по приїзді, через десять хвилин,наступного ранку, ввечері і кожного слідуючого ранку та вечора)
- в горах все стерильне.. - доходить спочатку повільно, але потім міцно засідає у свідомості) (впала хавка. Петро: "в горах все стерильне" Міха(можу помилятись, може й не він): "не, не так - все що впало у студента впало на газету" Петро: "відмазки різні, смисл один" =) "
- їстівне все) якщо підсмажити то точно))
- всі люди браття) вся їжа спільна))
- десь на півдорозі до Шипоту починаєш говорити українською.. і це пре ^^



Про Яна і Расточки

Ян Метелик - такий собі чувак під 50 років, але дуже жваво тримається. ніде не працює, живе тим що шляється по фестивалях, вишиває метеликів, яких продає потім по несусвітнім цінам, плете расточки за гроші або за пиво, або за просто так, якщо вмовити. показує всім "портфоліо". Це в нього такий альбомчик, де на травичці дівчатка без одягу зате в метеликах. Отакий дивний чувак) Ми полистали альбомчика, нервово посміхнулись, перевели розмову в інше русло. Потім прийшли якісь чуваки, пригостили всіх пивом.
10 хвилин після того. Ян сміється і щось розказує. Я сміюся і не слухаю. Растя сміється, чи слухає - зрозуміти не мождиво.
ще 10 хвилин по тому. Розкладаємо з Растею вишитих жабок на глій дівчинці що валяється на травичці. Ян верзе щось і фоткає.
ще 20 хвилин пройшло. Сиджу на камені. Растя грається клубками ниток. Ян плете мені расточку.
таке..))

...цікаво як воно - валяєшся під сонцем голяка на траві, в метеликах... =)



Про Мітлу

ранок, повз табір пробігає високий патлатий чувак. "Є накуритись?" "немаа.." за півгодини той самий чувак, у зворотньому напрямку, біжить, рже... І так кожен день..
Вечір. Пємо чай. Патлатий чувак ковбаситься біля вогню під музику у навушниках.
- що там в тебе?
- МІТЛАА!!
- ?!..
- Металліка! Найкрутіша група!..
про Металіку говорили довго. чувак фанат. тепер думає шо я теж))

..ватра обпікає обличчя. гублюсь у натовпі.
- ?!..
- Хха! Мітла! =)
- Угу, Мітла)
- В тебе є накуритись?
- та нема! блін, скоро їдем звідси, а мене так і не накурили..
- Хха! Ідем!
- ?!..
- Заре все буде!
натовп шаленіє під удари бонгів, тріск вогню і ще безліч звуків. Мітла пристає до народу і вициганює траву. Ходжу за ним. Мені смішно.
Нарешті здається домовився з кимось, але в чувака нема з чого курити. "заре все буде!" і ми йдемо в темряву.
- ?!?..
- Хха! В горах все стерильне! - і Мітла підіймає зі смітника дві пляшки різного розміру. Мене розпирає від сміху. Йдемо до найближчого табору, колядуємо ножа, потім води, потім.. потім оглядуюсь, Мітла десь зник, трясця йому...

Ранок після ватри. Йду додому. В голові бардак.
- Хха!! Мітлааа! - крик доноситься зза спини. Оглядаюсь - в чужому таборі сидить, рже і пє чайок. Я навіть не злюсь - надто сильний бардак в голові.
- ну, і шо це було?
- Та ми чувака з травою не найшли, пішли в село по траву)
- *л*...
- Я думав ти би не пішла.. - розводить руками.
Сміюсь. Мабуть карма в мене така.



Про Ваню і ништяк

чувак йшов повз табір. запросили поїсти, як і всіх хто ходить повз табір
- Ништяяяк! - перше що ми від нього почули і те що запамятали назавжди)
Ваня добрався до Шипоту автостопом,власне,подорожував так уже давно. Позитивний чувак. Справжній. Живий. З дивною філософією.
"Вселенский ништяк спасет мир! и сиськи.. ну, это примерно одно и тоже.."
ввечері Ваня перебрався до нас зі спальником і рюкзаком, та і лишився жити у нас. Ми були тільки за)

Гріємось біля вогню. Завтра їхати. В голові досі бардак, хочеться лишитись тут назавжди. Дивлюсь у полумя.
- А подари косичку!
- ?..
- Ну, я бі из нее фенечку сделал))
трохи в шоці, але в позитивному. Плету косичку з тоненького пасма. завязую ниткою, обрізаю. мені дивно.Посміхаюсь. Ваня прилаштовує косичку собі на запясток.
- Ништяяк!
Люди дивні) але це круто)



Про водоспад

- чувакііі, а пашлі на вадапад? - це Ваня) якби не він могли б і не згадати)
і пішли) Дівчата босі, хлопці в капцях.. як виявилось дарма ми були босі - йшли по камінні і якихось колючках. Хлопці роззулись - з солідарності.
- а в китайській медицині є техніка лікування, коли на стопі колять певні точки. кажуть крута штука..
- хмм, то це шось подібне..
- ага, тільки зараз вони коляться від рендома...
прочапали фіг-зна скільки, натрапили на потічок) вода холодна і смачна. за пару хвилин зустрічаємо чувака - поляк у віночку з посохом в руках і усмішкою на обличчі. сказав не туди йдемо. "*ля" - подумали ми. і вернулись. дійшли за поляком до водоспаду. оце був кайф)) вода була живою, гуркотіла, розбиваючись об каміння, щось розказувала вже спокійнішим тоном, переходячи на спокійніший темп внизу. люди купались. А нас пострьомало.
а поки ми лазили пішов дощ) на ненакриті палатки))

ми вернулись сюди на другий день. подивились на водоспад, на людей що купались, послухали крики сміливців, що залазили під струмінь води, поусміхались і полізли в воду) це позитив)) вода льодяна, довше кількох секунд внаходитись в ній не хотілось. вириваєшся з-під водоспаду на повітря, повітря обпікає жаром, робиш кілька вдохів і розумієш що світ навколо змінився. точно не можеш сказати чим, але змінився точно. магія водоспаду ламає тобі щось глибоко всередині, ти ніколи вже не станеш таким як був раніше. це життя)

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, тыняться)

00:08 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
все, я уехал) нет меня =) если не сверну себе шею где-нибудь в карпатских горах, не утону в тамошних речках, не пострадаю от ватры и не укурюсь какой-то дрянью в хлам, да так что забуду кто я и как меня зовут, да если не заблужусь по дороге в Винницу а из Винницы домой, и если уж совсем повезет - меня не закопает живьем куда поглубже мама, то жди меня, Харьков, в сентябре =)

@музыка: часы тикают, комп гудит...

@настроение: спаттттть...)

@темы: ня, поездатость)

22:42 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
все, последний сдала =) одна пересдача, две не дели практики и я - Кипелов))
меня сегодня просветили по поводу The Cure - все, буду фанатеть ^^'
До сих пор под впечатлением от Киева :) АтрЦентрПинчука - прикольная штука. картины Пола МакКартни впечатлили %) я тоже блин так умею при желании)) "Райский дом" - одна из немногих стоящих (ИМХО) вещей.
...а еще там есть Комната С Туманом %) хочу себе такую) ног не видно, стен и потолка тоже, везде туман) а если смотреть вверх - начинается психодел)))
Лакримоза - без комментариев. буду фанатеть ^^'

@музыка: перебор гитарных струн)

@настроение: НннннняяяяЯ =)

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, люди

diary of Jane

главная