• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: рэйв-драйв-экшн (список заголовков)
22:36 

нефильтрованное

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
одной бутылки львовского достаточно чтоб я нес пургу. все что думаю.
я падаю едва закрою глаза, куда-то назад и вниз, вниз, там темно и страшно.
в голове пусто, все что я думаю мгновенно озвучивается.
у меня смешное отражение в зеркале.
мне очень очень странно, а еще я сейчас отвечу правду на любой вопрос. я не успею подумать что надо бы соврать даже если надо.
блюз. осень. ехать ехать!
простите.
клены облетели..
сейчас кто-то офигеет. если еще не офигел.
я бухое чмище.
а? нет вопросов?

@музыка: Harry Manx - Roses Given

@настроение: я - главбух =)

@темы: шизариум, рэйв-драйв-экшн, осень, моё, люди, глюк, всякость, depress, Jane's

17:56 

Samhain

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
с самого раннего-раннего утра было радостно. от того что вот-вот.
сначала был вокзал и вип-электричка, я даже ухитрился не опоздать. потом алкосоюз всю дорогу травил байки в тамбуре, потом было запорожье с людьми, снегом, едой и автобусом на полигон. про полигон стоит вспомнить отдельно - заповедник хортица, если не считать асфальтовых дорог и конного театра место вообще практически дикое. осенние краски, пасущиеся лошади, мирно прогуливающиеся волы, вепри и бараны. немного стремает но красиво. а еще я думала хортица небольшая должна быть, а она ого)
чуть поодаль от ураинских домиков обнесенных деревянным частоколищем конного театра были здоровенные шатры, в шатрах раскладные койки с матрацами, подушками и одеялами красноречива промаркированными буквами Б/У и по две печки, там мы и жили. печки кстати спасали здорово, если б не они замерзли бы там к фоморам.
вот тут то я и увидел свой костюм. со швеей я встречался всего раз, она сняла мерки и шила по ним. ни померять ни скорректировать у меня возможности не было. поэтом одев платье я слегка расстроился - не так я его себе представлял, ой не так... но в целом ничего, да и другого небыло.
собственно, игра
фест
первого числа наступило полнолуние. и новій год. а еще был снег, мелкий-мелкий, но все же. зима пришла. Tháinig an Gheimhridh.

@музыка: All Rivers Heart

@настроение: ностальгия..)

@темы: тыняться), рэйв-драйв-экшн, поездатость), осень, ня, люди, всякость, irish magic =)

03:10 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
отдышался обуютился.
надо написать большооооой пост про Самайн, но это потом.
все потом.
обратно на полигон/к печке-буржуйке/в поезд/в улицы чужого города с огнями фонарей/в комнату с глючным потолком, любую.
спать.
у меня есть плющ Кейдж и кот Балда. и не только)
я самый счастливый в мире человек)

я был свидетель того что ты ветер, ты дуешь в лицо мне а я смеюсь
Я не хочу расставаться с тобою без боя, покуда тебе я снюсь (с)

@музыка: тихо

@темы: irish magic =), всякость, глюк, кофеНЯ, люди, моё, осень, поездатость), рэйв-драйв-экшн, тыняться)

04:34 

глюк

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
из всей безликой толпы иногда выделяется лицо.
тыц
смотришь и смотришь тогда
тыц
очень хотелось подойти и узнать хотя бы имя.
тыц
но я просто стоял и смотрел.

@музыка: Frozen Silanse - Memories

@настроение: флешбек

@темы: рэйв-драйв-экшн, ня, моё, люди, за гранью, женщины :3, глюк, l'amour, фото

23:17 

Otto Dix

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
никогда бы не подумал что в нашем херсонишке столько готов, еще и таких... оО
помещение так себе, звук такой же, с учетом того что я не фанат этой группы вообще не очень ясно зачем пошел, но не жалею) конечно не зафанател как после Лакримозы - ее я тоже до концерта почти не слышал - но оно ниче так)
а Михаэль таки больше на девку похож чем на мужика) да, я верю)

for..
он или она - не важно. оно того не стоит. твоих слез и царапин от шипов. потом поймешь, я очень надеюсь

@музыка: ти-ши-на)

@настроение: я - уставшая задумчивая печаль Джейн

@темы: люди, женщины :3, всякость, Jane's, рэйв-драйв-экшн

00:54 

агитация)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
небо меня услышало, счастье есть) раньше я мог только вздыхать в сторонке и отдаленно понимать что чувствует тикки шельен когда поет свои с закосом под ирландию песни. а вот теперь оно. в ноябре самайн, товарищи
vkontakte.ru/club10636682
поехали, кому не лень =) особенно касается Тайлин, думаю ты оценишь идею действа и атмосферу) ну и остальные тоже, люди, круто же, по кельтике ж нет почти ничего... поеееехалиии.....
я вот еду. при любых раскладах. бу!
...а кто еще выйдет на черный самайн холодным ноябрем?... ©

отсюда вывод номер 1:
кто умеет шить?..)

@настроение: ня!)

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, ня, всякость, irish magic =), рэйв-драйв-экшн, тыняться)

15:01 

львів)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
воловецький вокзал,метушя,електричка стоїть 5 хвилин і вирушає у невідомому напрямку. яна не чує дзвінків. растя лишається на пероні. міха лишається з растею. поїзд рушає. прострелила думка смикнути стоп-кран але це не врятувало б ситуацію - яна не встигне ще й нас висадять. а може й не висадять. все одно піздно. мені ніяково що ми їх кинули. але вже нічого не зробиш. поїзд розганяється. будем ловити їх у львові. фігня получилась.
більшелітер

10.07

11.07

12.07

@музыка: Контрабас - Нічний Блюз

@настроение: ностальгія

@темы: рэйв-драйв-экшн, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, кофеНЯ, всякость, Ї, тыняться)

16:35 

шипіт

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
4.07
в десятитисячний раз. збори, вокзал, поїзд, я запізнююсь, та кого це дивує?) а в поїзді довгожданна верхня полиця і майже доба вільного часу. аллілуйя - я виспалась) до моменту відправлення я ще переживала про всяке - що я позабувала половину, що люди з якими я їду настільки різні що перегризуться по дорозі, що хтось загубиться у горах, що плющ вдома без мене загнеться, що мені це все сниться і насправді я вийду з поїзда на херсонському вокзалі і більше нічого не буде... пройшло. як тільки заплющила очі)

5.07

6.07

7.07

8.07

9.07

@музыка: за вікном _не те_ місто...

@настроение: ностальгія)

@темы: тыняться), рэйв-драйв-экшн, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, глюк, всякость, Ї, чудо-трава *_*

22:47 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
оооооочень длинные выходные...
....вальпургиева ночь плавно переросла в позитивное непонятно что с гитарой, вином, войной подушками и прочей чепухой которая может поместится в не слишком большой комнате. весело)
утро,размытый день, сборы, вокзал, мост, поезд, купе, ржачь, стук из-за стены, прокуренныый тамбур, бредогенерация...
- ты вот сейчас в трехмерном пространстве сознания или сам по себе?
- моя вселенная тебя не фиксирует..
- ра, под чем они?
- ни под чем, они всегда такие...

- ААА! валим отсюда! каша-каша-телевизор, каша-каша-телевизор, каша-каша-телевизор....
Оо Селуков и Фенечкин произвели неизгладимое впечатление) очень глючные чуваки, что в принципе еще по их песням можно понять, но не пообщавшись вникнуть невозможно) глюки)
...стук колес,огни за окном,веселый проводник,ночной воздух из открытого окна...
мокрый нафиг симферополь, дофига врепмени до квартирника, сначала вдоль и впоперек исходили центр, потом ломанулись в алушту)
одуванчики,троллейбус,вино,крутые спуски и подьемы улиц,пляж,морские камешки,туман,волны,небо,чайки... городок понра, я б там жил)
- КОРИЦА! *_____________________* набрал запас на месяц) треть уже сгрыз так что надо бы вернуться)
- а это что? - тыкаю пальцем в фигню похожую на звездочки
- бадьян. подержать на пару над супом - вкусно будет
стырил кусочек) нет, мне не стыдно) почти)
олсо затарился мускатным орехом) что с ним теперь делать незнаю))
на квартирник пришли вовремя,только с напрочь мокрыми ногами и замерзшие,зато с вином) песни частично новые, частично знакомые, но от этого не менее глючные..понра)
втык после квартирника, втык под магазином,такси,поле,дача ложкина с камином *_* я вырубился быстро, а люди еще бесились)
утро,еда,бухло,камин,гитара,селуков,чувак жонглирует фигнями,втык в камин) ...поле, неадекват, автобус НЕАДЕКВАТ, улица МЕГАНЕАДЕКВАТ.... потом помню плохо) дофига ходили если в двух словах))
- может туда? оно вроде не мажорное..
- ну пойдем)
сдвинули столы, стали с умным видом листать меню, цены не понравились
- девушка, а какой у вас сок?
- сока нет, есть морс
- морс?... ммм тогда чай. один. с сахаром
- Оо
в общем нас выгнали) поржали, пошли дальше) гастроном, кофе, втык... парк, облака, свет...поезд,глюююююк.....спааатьььь....

ЗЫ: проснулся с 37,5) убил кроссовки) все равно доволен как сто слонов)
ЗЫ2: если бадьян грызть просто так она сначала слапдкая, потом кислая, а потом... А ПОТОМ МЕГАПОЗИТИВ, ВСЕЛЕНСКАЯ ЛЮБОВЬ КО ВСЕМУ МИРУ И АРХИПОЛОЖИТЕЛЬНОЕ ВОСПРИЯТИЕ ОКРУЖАЮЩЕГО! стремануло) оставил прозапас))

@музыка: Daughtry - Breakdown (Napster Live Acoustic)

@настроение: :)

@темы: чудо-трава *_*, тыняться), рэйв-драйв-экшн, поездатость), ня, люди, кошкость

01:17 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
первый раз попал на футбол) двадцать одна тысяча народу на трибунах, двадцать два цветных человечка внизу и один мячик, плюс позитивное сумашествие в фан-зоне, куда меня занесло) позитив к концу игры выветрился, но в общем мне понра. несмотря на то что мы проиграли шахтеру 3:0 и судья пидарас элтон джон, мне все равно понра) хочу еще) чтоб трибуна дрожала под ногами, чтоб по воздуху летали синие и желтые самолетики, вокруг пестрели шарфики, чтоб все позитивно сходили с ума без допинга, просто от того что настроение у всех общее) оно ня =)

а потом пить темное пиво в ирландском пабе... я сегодня мужик)

@музыка: Tool - Disgustipated

@настроение: ня)

@темы: ня, рэйв-драйв-экшн

14:49 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
оно ня)
если говорить о самом концерте - могло быть лучше, ибо организацию подобную _этой_ я встречапла только на Чайке... толпа народу почти 3 часа пыталась попасть в клуб, когда попала - на сцене уже кто-то был, кажется "госпром" или так как-то... фигово было что не хватало мест, было некуда деть шмотки, а больше всего вымыкала задержка начала концерта на пару часов... Тема даже не дождался бабкина, ушел.. ЛЮК понра. в наушниках это одно, а с басами это превратилось в "дурдом для тихо помешанных" (с) Ра =) в чем-то она права - тихопомешанные оторвались до такой степени что когда пел и выпендривался (извините, по-другому сказать не могу) Бабкин, лишь единицы еще танцевали. может мне и показалось, но на лицах "единиц" четко читалось "трам", "сибутрамин", "фен"...
впечатлила живая иллюстрация Оркестра Че : антуражный мужик сходил с ума на сцене на протяжении всего выступления. очень так натурально сходил с ума) Ч.А.Й.К.А. тоже неожиданно понра... в целом - это могло быть лучше, но в общем тоже ничего)
...эти сволочи набрали себе пива и дразнились им всю дорогу до клуба и под самым клубом. потом мне взяли энергетика и я повеселел, но блин.. фак, когда это закончится...
Нормальные люди, придя домой в половину 3го ночи ложатся спать, а мы как придурки позитивно мучали гитару ^^ в итоге хозяин дома уснул и мы ушли брынчать в другую комнату. брынчали до полшестого утра) а потом почти сутки дрыхли.. ^^'
позитив зашкаливает) получила экспы по гитаре и с десяток табов ^_^ сижу брынчу довольное шо слон) пальцы болят, ибо вы оба правы - гриф нужно поднять, но! все равно позитив)
еще раз спасибо Вам) за все) у меня теперь тоже Новый Год))

@музыка: RHCP - Snow

@настроение: няняняняня

@темы: рэйв-драйв-экшн, ппц, ня, люди, глюк

13:16 

уф...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
выходные прошли бурно) утром в пятницу приехала мини-толпа херсонцев, встретить их пошел Тема ибо у меня пары были. повозившись с развеселой лимитой тема сдал их мне,который сплавил их в столовку - изображать студентов фармакадемии, а сам пошел дослушивать лекцию. вернувшись обнаружил их во дворике - то ли их выдворили потому что студаков не было, то ли сами ушли - разбираться было лень. пошли тыняться. до концерта была масса времени, мы успели обойти талисман, коловорот и стилягу, в последнем Локи затарился конверсами, а мы с Растей почти умерли над лакироваными мартинсами почти за две штуки гривен *лакированые черненькие 35 размееееер.....*

- а я не меряю, а то расстроюсь (с) Нина

натынявшись вволю пошли на площадь. концерт был что надо) мегасцена, мегатолпа, мегазвук и мегадрайв) больше всего пропер дедуля на барабанах ^^ после концерта небо расцвело двадцатиминутным салютом *нняяяяя*
правда, событие проперло не всех, херсонская толпа свалила бухать на хату примерно с середины концерта. для этого им пришлось стащить со столба Танечку, неясно каким образом державшуюся

- нам уныыыло (с) Петр

но и бухари из них не ахти - когда мы пришли к ним все уже дрыхли.. всемером.. на одной кровати...)))

- Петр! ты что БУХАТЬ не будешь???
- мм?....

утром всей гопой пошли в сгоревший театр) атмосферу портили только четыре чувачка, сидевших рядочком на самом верхнем балконе прямо напротив сцены и куривших шоколадный капитан блэк)
завалились в детский мир - понапрокалывали что хотели)

- зачем тебе дырка в носу? тебе что двух мало?? (с) Локи

не знали куда пойти. пошли на Хатоб. посидели у фонтана, потрындели. Петр пинал на нас воду а Локи ржал

- толпоёбы! (с) Растя. и я с ней полностью согласна) *Ы! мы новое слово придумали)))*

с хатоба медленно-медленно пошли на вокзал. у народа было еще дофига времени поэтому они провели меня на работу и пошли тынятся. гидами по харькову для них остались Лиора и Нейтон, которые на обратном пути зашли ко мне в гости. ну, я их и впустила, не морозится же людям за окошком. с сигнализации здание сняла, потом поставила обратно, я умная..)

- девушка, у вас все в порядке? - дядя в бронежилете с нашивкой из службы охраны
- да, а что, у меня сигнализация сработала?
- нет, сработки не было,а зачем дверь открывали?
- ммм мне тут спать холодно, мне личные вещи передали.. *бля*
- угу..

как выпускать горе-гостей мы думали еще минут 40 - снова видеть лицо этого дяденьки мне не хотелось. в итоге дождались момента когда на улице никого не было и с помощью табуретки харьковские анимешники покинули аптеку через форточку) остается только гадать о чем думали водители проезжающих мимо машин...

@музыка: Morningrise - Omerta (Katatonia Cover)

@темы: ня, люди, рэйв-драйв-экшн, работа, ппц

09:04 

...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Про облом

йшло повз табір два дядька
- у вас є згущенка?
- а у вас є трава? =)
дядьки переглянулись
- це було наше наступне питання))
слово за слово - виявилось трава в них таки є. Ми з Растьою переглянулись і подумки зійшлись на тому що нам не шкода банки згущенки. поперлись з дядьками в чужий табір. там веселий народ вив пісні під гітару, дядько чаклував над казаном, ми чекали поки він зробить з води, трави і згущенки щось смішне. довго чекали. стемніло. почався дощ. дядько десь зник. кипів казан з травою. що з ним робити ніхто не знав. "б**" - подумала я. І пішла шукати чогось цікавішого.

через 10 хвилин
крик у темряві:
- я тут варив.. то.. я к його.. ммм.. то тут чи ні??
- нє, дядьку)
- О! ти там була! скажи де це?
- вам вище.. і оон туди - дощ вже стає неприємним, спішу сховатись, та дядько не врубається з першого разу.
- я ж не дойду.. темно.. проведи!
Та я спішу, мені не до того. Розійшлись.

наступного ранку йдучи додому зайшла в табір де варилось чортове зілля.
- Доброго ранку! Сідай, чаю попєш)
дякую приязним людям, пю чай. Приходить Растя з Петром. мене шукали. мені соромно. майже..
а вуйко цей табір вчора так і не знайшов)) народ лишився без дурі. облом) Блін, в мене точно така карма))




Про Марину буху і Ра накурене

вечорами варили глінт) доганялись пивом, або ще чим, що під руку попадеться. Єндж традиційно не пив. Я думала Марина теж не буде.. я помилилась. Маруську погребло після першої ж кружки.
- а знаєшш... гг... а я ммм... ніколи не була ппянаа...)))
мені смішно. вона справді ніколи не пила. і зараз дуже дивно виглядала) я не звикла щоб вона хиталась, непевно йшла, городила нісенітницю і дико сміялась.. Хоча ні, брешу - до двох останніх фактів якраз дуже звикла =) просто раніше вона була така в тверезому стані, а зараз...)

через півгодини ми сиділи на схилі, жерли чорницю і ділились таємницями, які ніколи не розказали б нікому, якби буди тверезі.

через деякий час приповзла Растя
- Блііін, де ви ходите! Прийшов чува - шо вчора - памятаєш? і накурив всіх дівчат!
я вкотре подумала "*ля", згадуючи свою карму незлим тихим словом.
- Антикваріат! - Растя не тримається на ногах, падає, пробує підвестись, ій не вдаєтьс, вона чіпляється за траву і повзе по схилу. Незнаю про що думає Марина, а я їй заздрю. - АНТИКВАРІАТ! Люди, АНТИКВАРІАТ!!! - вона знов падає, дико сміється, пробує обняти схил. мені теж стає смішно. кричимо у небо "антикваріат".

через півгодини сидимо вдвох з Растьою на схилі, жеремо чорницю) Пяненька Марина десь у таборі. мружусь на сонце.




Про Ельфа

Вони з Ольгою приїхали вранці за день до ватри. сказали що пробудуть аж до десятого. Хотіла би і я тут так довго просидіти. Говорили російською. І все це разом - мова, знайомі обличчя, саме відчуття їх присутності десь неподалік змінило всю атмосферу. не дуже сильно, але відчутно. це ніби потрапити в інший світ і знайти там клаптик звичного, буденного. ніби нічого не змінилось, а все ж стало якось не так. пропала частина тутешньої атмосфери. а жаль..



Про Івана Купала

- Хлопці, йдете ватру складати?
- ми не хоо..
- тю блін, які з вас мужики..
трохи пізніше вони все ж пішли. І досить швидко повернулись. Кляті лінтяї)

Ватру було видно здалеку. І чути теж. Люди юрмились довкола величезного багаття, танцювали, співали, бісились. Ми пробились до самого вогню, там народ побрався за руки і бігав довкола вогнища. Не довго думаючи ми з Мариною і Петром під завивання і улюлюкання кинулись вперед, вклинились у коло і закрутилось..) коло досить тісне, рухаємось швидко, жар від ватри опаляє правий бік обличчя. гаряче, вириваємось з хороводу, наше місце тут же займають інші, круговерть не зупиняється. гублюсь у натовпі.

крики і сполохи стихли аж під ранок

вранці Чорний ходив важко опираючись на руку дружини. поранив ногу, збираючи ватру.




Про непорочність

ми з Енджелом вийшли у Воловці. Треба було дозатаритись продуктами і шукати автобусну станцію.
- Вибачте, а ви на Шипіт? - нас догнала невеличка юрба хлопців з рюкзаками.
- На шипіт) - далі йдемо одним гуртом. вміщуємось в автобус, доїжджаємо до самого Пилипця, далі ніякий автобус не піде, мус пішки. Йдемо, сміємось. Нас зустріли херсонські, сміємось з ними, загубили попутчиків по дорозі в табір.

В одній руці капці, в другій рушник - чимчикуємо на водоспад. Ноги збиті гірською дорогою. Здоровкаємось з усіма хто йде назустріч. Раптом смутно впізнаю обличчя.
- Привіт! =)
- А ми з водоспаду!)
- А ми туди))
- Де ви зупинились?
Пояснюю, але нас не знайдуть, точно знаю що не знайдуть. Того розпитую де запинилась толпа з Рівного. Посміхаємось. Розходимось. Нас чекає водоспад.


Темно, ллє дощ. Мерзну. В руках банка згущенки. Надто пізно прийшла думка що треба було лишити Расті. Та вже грець з ними. Шукаю білий прапор. Холодно. Йду по дуже приблизному напрямку. Кілька разів питаюся в людей дороги. Нарешті знахожду - прапор, вогнище, кілька людей довкола нього. Гріюсь. Стало спокійно й добре. Радісно. Дощ закінчився. По колу пішло вино, куплене в селі в бабці. Ще тепліше, ще веселіше, небо здається оксамитовим а зорі пухнастими і близькими.
- Подивіться на зірки! Тож подивіться! - падаю на землю, тягну за собою двох хлопців. Сміємось. Зірка впала. Загадую бажання. Вино виявилось міцним.
- Ти! Будеш моя мама! А ти тато!
- Так, я пішов спати - чувак, схожий на Річмонда не витримує такого божевілля, йде в намет. А в мене тим часом зявляються нові дід з бабою і тітка з дядьком. Мені весело. Половини не памятаю. Розказали що розказувала казки, читала молитви і часто штовхала всіх на землю щоб дивились на зірки..
...памятаю як було погано і соромно за те що мені так зле. Памятаю як "Мама" тримав мені волосся, примовляючи "нічого, доню, хоч полегшає". а потім памятаю як валялась на траві і не хотілось нікуди рухатись. я дивилась на небо, воно дивилось на мене. Стало спокійно...

...памятаю як опинилась в нього на колінах, памятаю його погляд.
- Можна? - заглядаю у вічі, тягнусь ближче..
- Ні.
не зразу врубаюсь, бо мені ще не відмовляли.
- Чого?..
- Завтра поговорим, добре?
Стискаю плечима. Завтра то завтра. Але мені дивно. Штовхаю його на землю - хай на зірки подивиться) Знов сміємось і бісимось. Весело))

Прокинулась в чужій палатці серед ледь знайомих людей. холодно. всі під одним спальником, на одному матрасі. Ногами. Головою на землі. Пробирає на сміх.
Пригощаюсь чаєм. Знаходимо згущенку) Йду додому. Складаю докупи уривки вчорашнього вечора. Виходить погано.
Напорююсь на табір де варили смішний шмурдяк. Знов пригощаюсь чаєм. Приходить Растя з Петром. Растя ображена, братові пофіг. Мені соромно. Майже.


Знову вечір. Ще відчуваю жар вогню і розчарування. Ніяк не знайду нікого з своїх. Плюю на все, іду додому. По дорозі завертаю в табір рівниччан. Хлопці веселі, але тверезі. Недавно вернулист з ватри. Сідаю до вогню. Говоримо, сміємось, спати не хочеться. Він дивиться у вогонь, майже не говорить.
- Не сумуй! - одягаю вінок з ромашок і папороті йому на голову. Посміхоється. І далі дивиться у вогонь. Сумно-сумно. Народ потроху розходиться. Холодно. Чим ближче до ранку тим холодніше і вогнище вже не рятує. Крім нас вже нікогоне лишилось.
- Ну? То чого такий сумний?
Вони познайомились в інтернеті. Вона була зі Львова. Ні разу не бачились, не мінялись фотографіями. Зате вважали що мають досить серйозні відносини. Вона теж приїхала на Шипіт. Тут вперше побачились. Вперше поцілувались. Взагалі вперше! Принаймні він. Але щось було не так. Скутість у розмовах, щось не те у поглядах. І найгірше - магія не спрацювала - перший поцілунок не став чимось визначним і хвилюючим. І прийшло розчарування. І туга за казками. І усвідомлення різниці між онлайном і реалом. І стало сумно. А тут я зі своїми глюками і заскоками. Ммдаа.. Якби вчора знала що вішаюсь на чисте і непорочне дитя з такою незаплямованою свідомістю, що я на її фоні просто демон темряви ще вчора провалилась би під землю. А зараз в голові настав бардак. Мабуть, як і в нього, але в мене глючніший. Ой, дурна я, дурна...
Сиділи і говорили. Сиділи і мовчали. Грілись теплом догораючого багаття. небо вже посвітлішало, розмалювалось світлими барвами. Полізли у намет розштовхувати народ. І спати.

Вранці я прокинулась від слів "Вставай, ми зараз збираємось і їдем"
- Чого? мали ж завтра?..
- Незнаю, шось вони там таке рішили.

Йду додому. В голові бардак. Блін.
В таборі біля вогню сидить чувак в геть пошарпаному шматті з загорілим лицем. В руках кошеня. Погдляд блукає по небу. Погляд не то Махатми Ганді не то Ісуса Христа. Світлі світлі блакитні очі. Просвітлені. Живі.
- Ти хто?
- Місцевий бомж)
- ?..
- Хто пригріє, там і спатиму, хто пригостить, там їстиму)
От блаженна людина..
- А кошеня звідки?
- Індійці подарували)
Граюся з кошеням. Куди потім вони ділись - чувах з дивним поглядом і його кіт, я не помітила.

Вертаюсь до Рівниччан. Вони вже зібрані. Прощаюсь з кожним. "Мама" зі словами "Прощай, доню!" картинно ридає в мене на плечі.
- а ти мабуть мій тато? - питаю наступного
- Нє, я той чувак що навчив тебе матюкатись))
Обіймаю чувака.
Інший хлопець підхоплює на руки, відносить на пару кроків у бік і починає кружляти. Сміюсь. Падаємо. Сміємось усі. Сумно. Не чекаю поки вони розвернуться й підуть, йду сама. В таборі кожен зайнятий своїми справами. Дивлюсь в воронь. Сумно.

...Обіймаю його, як і всіх. І може було би краще от зараз взяти й розійтись, але...
- Можна, я зроблю одну дурість?
- так...
сиджу в таборі. дивлюсь на вогонь. сумно. в голові бардак. мабуть пройде.. блін...



ЗІ: а мене так і не накурили...

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, l'amour, тыняться)

09:01 

Про Шипіт)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Враження від Шипота:
- **я! Я на Шипоті! (розумієш одразу по приїзді, через десять хвилин,наступного ранку, ввечері і кожного слідуючого ранку та вечора)
- в горах все стерильне.. - доходить спочатку повільно, але потім міцно засідає у свідомості) (впала хавка. Петро: "в горах все стерильне" Міха(можу помилятись, може й не він): "не, не так - все що впало у студента впало на газету" Петро: "відмазки різні, смисл один" =) "
- їстівне все) якщо підсмажити то точно))
- всі люди браття) вся їжа спільна))
- десь на півдорозі до Шипоту починаєш говорити українською.. і це пре ^^



Про Яна і Расточки

Ян Метелик - такий собі чувак під 50 років, але дуже жваво тримається. ніде не працює, живе тим що шляється по фестивалях, вишиває метеликів, яких продає потім по несусвітнім цінам, плете расточки за гроші або за пиво, або за просто так, якщо вмовити. показує всім "портфоліо". Це в нього такий альбомчик, де на травичці дівчатка без одягу зате в метеликах. Отакий дивний чувак) Ми полистали альбомчика, нервово посміхнулись, перевели розмову в інше русло. Потім прийшли якісь чуваки, пригостили всіх пивом.
10 хвилин після того. Ян сміється і щось розказує. Я сміюся і не слухаю. Растя сміється, чи слухає - зрозуміти не мождиво.
ще 10 хвилин по тому. Розкладаємо з Растею вишитих жабок на глій дівчинці що валяється на травичці. Ян верзе щось і фоткає.
ще 20 хвилин пройшло. Сиджу на камені. Растя грається клубками ниток. Ян плете мені расточку.
таке..))

...цікаво як воно - валяєшся під сонцем голяка на траві, в метеликах... =)



Про Мітлу

ранок, повз табір пробігає високий патлатий чувак. "Є накуритись?" "немаа.." за півгодини той самий чувак, у зворотньому напрямку, біжить, рже... І так кожен день..
Вечір. Пємо чай. Патлатий чувак ковбаситься біля вогню під музику у навушниках.
- що там в тебе?
- МІТЛАА!!
- ?!..
- Металліка! Найкрутіша група!..
про Металіку говорили довго. чувак фанат. тепер думає шо я теж))

..ватра обпікає обличчя. гублюсь у натовпі.
- ?!..
- Хха! Мітла! =)
- Угу, Мітла)
- В тебе є накуритись?
- та нема! блін, скоро їдем звідси, а мене так і не накурили..
- Хха! Ідем!
- ?!..
- Заре все буде!
натовп шаленіє під удари бонгів, тріск вогню і ще безліч звуків. Мітла пристає до народу і вициганює траву. Ходжу за ним. Мені смішно.
Нарешті здається домовився з кимось, але в чувака нема з чого курити. "заре все буде!" і ми йдемо в темряву.
- ?!?..
- Хха! В горах все стерильне! - і Мітла підіймає зі смітника дві пляшки різного розміру. Мене розпирає від сміху. Йдемо до найближчого табору, колядуємо ножа, потім води, потім.. потім оглядуюсь, Мітла десь зник, трясця йому...

Ранок після ватри. Йду додому. В голові бардак.
- Хха!! Мітлааа! - крик доноситься зза спини. Оглядаюсь - в чужому таборі сидить, рже і пє чайок. Я навіть не злюсь - надто сильний бардак в голові.
- ну, і шо це було?
- Та ми чувака з травою не найшли, пішли в село по траву)
- *л*...
- Я думав ти би не пішла.. - розводить руками.
Сміюсь. Мабуть карма в мене така.



Про Ваню і ништяк

чувак йшов повз табір. запросили поїсти, як і всіх хто ходить повз табір
- Ништяяяк! - перше що ми від нього почули і те що запамятали назавжди)
Ваня добрався до Шипоту автостопом,власне,подорожував так уже давно. Позитивний чувак. Справжній. Живий. З дивною філософією.
"Вселенский ништяк спасет мир! и сиськи.. ну, это примерно одно и тоже.."
ввечері Ваня перебрався до нас зі спальником і рюкзаком, та і лишився жити у нас. Ми були тільки за)

Гріємось біля вогню. Завтра їхати. В голові досі бардак, хочеться лишитись тут назавжди. Дивлюсь у полумя.
- А подари косичку!
- ?..
- Ну, я бі из нее фенечку сделал))
трохи в шоці, але в позитивному. Плету косичку з тоненького пасма. завязую ниткою, обрізаю. мені дивно.Посміхаюсь. Ваня прилаштовує косичку собі на запясток.
- Ништяяк!
Люди дивні) але це круто)



Про водоспад

- чувакііі, а пашлі на вадапад? - це Ваня) якби не він могли б і не згадати)
і пішли) Дівчата босі, хлопці в капцях.. як виявилось дарма ми були босі - йшли по камінні і якихось колючках. Хлопці роззулись - з солідарності.
- а в китайській медицині є техніка лікування, коли на стопі колять певні точки. кажуть крута штука..
- хмм, то це шось подібне..
- ага, тільки зараз вони коляться від рендома...
прочапали фіг-зна скільки, натрапили на потічок) вода холодна і смачна. за пару хвилин зустрічаємо чувака - поляк у віночку з посохом в руках і усмішкою на обличчі. сказав не туди йдемо. "*ля" - подумали ми. і вернулись. дійшли за поляком до водоспаду. оце був кайф)) вода була живою, гуркотіла, розбиваючись об каміння, щось розказувала вже спокійнішим тоном, переходячи на спокійніший темп внизу. люди купались. А нас пострьомало.
а поки ми лазили пішов дощ) на ненакриті палатки))

ми вернулись сюди на другий день. подивились на водоспад, на людей що купались, послухали крики сміливців, що залазили під струмінь води, поусміхались і полізли в воду) це позитив)) вода льодяна, довше кількох секунд внаходитись в ній не хотілось. вириваєшся з-під водоспаду на повітря, повітря обпікає жаром, робиш кілька вдохів і розумієш що світ навколо змінився. точно не можеш сказати чим, але змінився точно. магія водоспаду ламає тобі щось глибоко всередині, ти ніколи вже не станеш таким як був раніше. це життя)

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, тыняться)

19:33 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
про Чайку

в Киеве я нарисовалась раньше Расти,поэтому успела покататься со Скептиком) Встретили Растю, зашли поесть...в Глобус. понимаю что это мажорское заведение, но больше ничего под руку не подвернулось,а время поджимало. я потратил на хавку астрономическую сумму - 40 с фигом грн,что само по себе возмутительно - я на эти деньги при желании неделю жить могу) залезли в фонтан на Хрещатике ^^' Скептик говорил что выпивка на фесте аж 7 грн за бутылку пива, поэтому мы решили напиться до того как туда попадем) банки Рево на брата хватило чтоб мы с Растей шатались и неадекватно себя вели,Скептик тоже был пьян, но не осознавал этого =) На входе на территорию феста быдло-кун в зеленой футболке и с отсутствием интеллекта на лице особо не церемонясь сдернул с меня браслет с шипами и выбросил за забор. пьяный я так расстроился что захотелось тут же сесть на землю и рассплакаться и побоку фестиваль... Растя успокаивала меня тем, что типа с мусорки хоть не сопрут. пришли,уселись на землю, стали ждать, Скептик пропал и через время нарисовался с тремя банками пива...дальше деталей не помню, помню что было круто) мы с Растей забрались на чьи-то стулья, орали, толкались, прыгали, делились пивом с незнакомыми людьми,а они с нами всякой дрянью, потом стулья не выдержали и мы упали на землю... в перерывах просто валялись на земле, какие-то парни даже сфоткались с нами - типа местная достопримечательность))) потом снова было пиво,музыка,люди,улыбки,с нами делились,смеялись,знакомились и фоткались, было мегапозитивно, весело, няшно, у меня впечатлений на всю оставшуюся =) хотя организация - туфта полная - ни еды, ни мусорок, нифига... да пофиг) под вечер Скептик выдернул меня с фестиваля,ибо сам выбраться оттуда и добраться до поезда я был не в состоянии. в итоге добрались до вокзала, я запихнула Растю в первый попавшийся вагон, потому что поезд уже трогался. до моего поезда было еще часа два, а потом я вырубился. Разбудила тетенька - не знаю что бы без нее делала - фразой "просыпайся, уже Харьков". и я пошла пытаться сдать экзамен. Не получилось)

ЗЫ: и браслет свой я так и не нашел(

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), люди

diary of Jane

главная