• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: поездатость) (список заголовков)
16:43 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
вернулась из дому. там хорошо. Невыносимая Легкость Бытия, мучавшая меня несколько дней подряд до этого даже отступила. на том спасибо. блин, но я то знаю что она вернется. черт.
завтра экзамен. пойду учить

@музыка: Birthday Massacre - Red Stars

@настроение: устало-пофигистичное

@темы: глюк, поездатость)

21:00 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
вот что бывает если начитаться Дереша и начинать вспоминать прошлое...




Всі казали що в нашій кімнаті дуже тепло. Це була неправда. В кімнаті було жарко кожен вечір коли працювала дуйка. Отой малесенький кілька ватний камінчик робив повітря у кімнаті настільки сухим, що хотілося вийти у коридор. Та я не виходила. Скручувалася калачиком на своєму ліжку, притулялася до батареї на стінці і все. Батарея здавалася теплою, але це лише здавалось, бо від стіни завжди йшов холод. У кутових кімнатах завжди холодні стіни, а наша була саме такою. Втім, у гуртожитках всі стіни холодні. Бо не дім.
Я була би рада якби в мене тут був кіт. Коти класні. Затишні і домашні. Теплі. Пухнасте затишне створіння ходило би по нашому килиму, зіштовхувало б з тумби мої лаки і засинало би на моїй ковдрі, з граційною легкістю застрибувало б на верхні полиці і з поважністю господаря оглядало б кімнату згори. А ще муркотіло би. Тепло і затишно. Я і сама вмію, але не вистачає саме котячого муркотіння. Під нього можна просто закрити очі і слухати замість музики. Спокійне, неквапливе, тепле. Люблю все тепле і коли тепло. Радію теплу, п’ю його, коли маю звідки, тішуся ним. Тут його не маю. Як не маю і кота. Як не маю і дому.
Мій дім зараз – куток з ліжком, тумбою і двома полицями, а ще двома холодними стінами. Крім мене у кімнаті є ще троє дівчат, але здається вони теплом не так вже й переймаються. Щасливі. А може й ні…
Там, далеко, у іншому місті в мене є інший, справжній дім. З котом, мамою, татом, сестрою, теплими стінами. Колись іншого дому я собі й не уявляла. Потім дуже хотіла звідти забратись. Аби куди. Подалі. А перед самим від’їздом усе би віддала щоб залишитись. Як зараз зробила би будь-що щоб повернутись. По-справжньому повернутись, відмотати час як кіноплівку місяців на п’ять. То було моє літо. Тепер вже таких не буде. Хіба наше. Це може і непогано, просто поки що незвично. Такі речі мають бути для дорослих, я себе дорослою не вважаю. Мені чотирнадцять. Вже п’ятий рік. І нічого мені не допоможе. І гуртожиток мене не змінить. І він не змінив би теж, як би не хотів. А він хотів би. Досі не знаю, чого він зі мною так довго панькався. Але вдячна йому за це. Власне, через нього в мене з’явився третій дім.
До свого міста я приїжджала досить часто, багато частіше ніж усі інші. Приїжджала, раділа давно знайомим вулицям і будинкам, друзям, знайомим і просто людям. Ходила в парк, на набережну, у кафе і кав’ярні, зустрічалася з тими кого давно не бачила, проживала ті кілька днів якомога повніше, а батьки нічого не знали. Навіть не здогадувались. Їм і в голову не могло прийти що я десь у місті. А я була. Було шкода кожен раз їхати звідси не побачивши дім, батьків і кота, та іншого виходу не було. На ті кілька днів притулком для мене ставав його дім. Пізніше я стала сприймати його як і свій теж. Це було дивно.
А ще дивніше мені тепер, коли отой «третій» пропав, другий пересоав бути домом, а перший перестав бути моїм. Дивно і трохи сумно, бо відчуваю що дому в мене тепер нема. Але ж я живу! Отже, живу десь. Мабуть, дома. Чогось я в цьому житті не розумію. А треба?

@музыка: American Beauty OST

@настроение: задумчивый пофигизм

@темы: читабельно, прошлое, поездатость), моё, люди, кошкость, глюк, Ї, depress

20:47 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
^^' на АТЛ пришлось забить. мое солнце в кои то веки вытащило меня на анимку =) боже, уже забыла насколько это позитивное сборище)) забыла как это - сидишь в буфете, а половина народу анимешники ^^' и как классно было когда я поняла что здесь можно творить беспредел - и тебя поймут! получила массу приятных эмоций :)
все, через пару часов отправляется мой поезд. поезд - Чайка - рейв, драйв, экшн - поезд - и экзамен. с больной головой и глазами в кучку)) с богом!

@темы: ня, люди, поездатость)

19:33 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
про Чайку

в Киеве я нарисовалась раньше Расти,поэтому успела покататься со Скептиком) Встретили Растю, зашли поесть...в Глобус. понимаю что это мажорское заведение, но больше ничего под руку не подвернулось,а время поджимало. я потратил на хавку астрономическую сумму - 40 с фигом грн,что само по себе возмутительно - я на эти деньги при желании неделю жить могу) залезли в фонтан на Хрещатике ^^' Скептик говорил что выпивка на фесте аж 7 грн за бутылку пива, поэтому мы решили напиться до того как туда попадем) банки Рево на брата хватило чтоб мы с Растей шатались и неадекватно себя вели,Скептик тоже был пьян, но не осознавал этого =) На входе на территорию феста быдло-кун в зеленой футболке и с отсутствием интеллекта на лице особо не церемонясь сдернул с меня браслет с шипами и выбросил за забор. пьяный я так расстроился что захотелось тут же сесть на землю и рассплакаться и побоку фестиваль... Растя успокаивала меня тем, что типа с мусорки хоть не сопрут. пришли,уселись на землю, стали ждать, Скептик пропал и через время нарисовался с тремя банками пива...дальше деталей не помню, помню что было круто) мы с Растей забрались на чьи-то стулья, орали, толкались, прыгали, делились пивом с незнакомыми людьми,а они с нами всякой дрянью, потом стулья не выдержали и мы упали на землю... в перерывах просто валялись на земле, какие-то парни даже сфоткались с нами - типа местная достопримечательность))) потом снова было пиво,музыка,люди,улыбки,с нами делились,смеялись,знакомились и фоткались, было мегапозитивно, весело, няшно, у меня впечатлений на всю оставшуюся =) хотя организация - туфта полная - ни еды, ни мусорок, нифига... да пофиг) под вечер Скептик выдернул меня с фестиваля,ибо сам выбраться оттуда и добраться до поезда я был не в состоянии. в итоге добрались до вокзала, я запихнула Растю в первый попавшийся вагон, потому что поезд уже трогался. до моего поезда было еще часа два, а потом я вырубился. Разбудила тетенька - не знаю что бы без нее делала - фразой "просыпайся, уже Харьков". и я пошла пытаться сдать экзамен. Не получилось)

ЗЫ: и браслет свой я так и не нашел(

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), люди

22:42 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
все, последний сдала =) одна пересдача, две не дели практики и я - Кипелов))
меня сегодня просветили по поводу The Cure - все, буду фанатеть ^^'
До сих пор под впечатлением от Киева :) АтрЦентрПинчука - прикольная штука. картины Пола МакКартни впечатлили %) я тоже блин так умею при желании)) "Райский дом" - одна из немногих стоящих (ИМХО) вещей.
...а еще там есть Комната С Туманом %) хочу себе такую) ног не видно, стен и потолка тоже, везде туман) а если смотреть вверх - начинается психодел)))
Лакримоза - без комментариев. буду фанатеть ^^'

@музыка: перебор гитарных струн)

@настроение: НннннняяяяЯ =)

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, люди

00:08 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
все, я уехал) нет меня =) если не сверну себе шею где-нибудь в карпатских горах, не утону в тамошних речках, не пострадаю от ватры и не укурюсь какой-то дрянью в хлам, да так что забуду кто я и как меня зовут, да если не заблужусь по дороге в Винницу а из Винницы домой, и если уж совсем повезет - меня не закопает живьем куда поглубже мама, то жди меня, Харьков, в сентябре =)

@музыка: часы тикают, комп гудит...

@настроение: спаттттть...)

@темы: ня, поездатость)

09:01 

Про Шипіт)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Враження від Шипота:
- **я! Я на Шипоті! (розумієш одразу по приїзді, через десять хвилин,наступного ранку, ввечері і кожного слідуючого ранку та вечора)
- в горах все стерильне.. - доходить спочатку повільно, але потім міцно засідає у свідомості) (впала хавка. Петро: "в горах все стерильне" Міха(можу помилятись, може й не він): "не, не так - все що впало у студента впало на газету" Петро: "відмазки різні, смисл один" =) "
- їстівне все) якщо підсмажити то точно))
- всі люди браття) вся їжа спільна))
- десь на півдорозі до Шипоту починаєш говорити українською.. і це пре ^^



Про Яна і Расточки

Ян Метелик - такий собі чувак під 50 років, але дуже жваво тримається. ніде не працює, живе тим що шляється по фестивалях, вишиває метеликів, яких продає потім по несусвітнім цінам, плете расточки за гроші або за пиво, або за просто так, якщо вмовити. показує всім "портфоліо". Це в нього такий альбомчик, де на травичці дівчатка без одягу зате в метеликах. Отакий дивний чувак) Ми полистали альбомчика, нервово посміхнулись, перевели розмову в інше русло. Потім прийшли якісь чуваки, пригостили всіх пивом.
10 хвилин після того. Ян сміється і щось розказує. Я сміюся і не слухаю. Растя сміється, чи слухає - зрозуміти не мождиво.
ще 10 хвилин по тому. Розкладаємо з Растею вишитих жабок на глій дівчинці що валяється на травичці. Ян верзе щось і фоткає.
ще 20 хвилин пройшло. Сиджу на камені. Растя грається клубками ниток. Ян плете мені расточку.
таке..))

...цікаво як воно - валяєшся під сонцем голяка на траві, в метеликах... =)



Про Мітлу

ранок, повз табір пробігає високий патлатий чувак. "Є накуритись?" "немаа.." за півгодини той самий чувак, у зворотньому напрямку, біжить, рже... І так кожен день..
Вечір. Пємо чай. Патлатий чувак ковбаситься біля вогню під музику у навушниках.
- що там в тебе?
- МІТЛАА!!
- ?!..
- Металліка! Найкрутіша група!..
про Металіку говорили довго. чувак фанат. тепер думає шо я теж))

..ватра обпікає обличчя. гублюсь у натовпі.
- ?!..
- Хха! Мітла! =)
- Угу, Мітла)
- В тебе є накуритись?
- та нема! блін, скоро їдем звідси, а мене так і не накурили..
- Хха! Ідем!
- ?!..
- Заре все буде!
натовп шаленіє під удари бонгів, тріск вогню і ще безліч звуків. Мітла пристає до народу і вициганює траву. Ходжу за ним. Мені смішно.
Нарешті здається домовився з кимось, але в чувака нема з чого курити. "заре все буде!" і ми йдемо в темряву.
- ?!?..
- Хха! В горах все стерильне! - і Мітла підіймає зі смітника дві пляшки різного розміру. Мене розпирає від сміху. Йдемо до найближчого табору, колядуємо ножа, потім води, потім.. потім оглядуюсь, Мітла десь зник, трясця йому...

Ранок після ватри. Йду додому. В голові бардак.
- Хха!! Мітлааа! - крик доноситься зза спини. Оглядаюсь - в чужому таборі сидить, рже і пє чайок. Я навіть не злюсь - надто сильний бардак в голові.
- ну, і шо це було?
- Та ми чувака з травою не найшли, пішли в село по траву)
- *л*...
- Я думав ти би не пішла.. - розводить руками.
Сміюсь. Мабуть карма в мене така.



Про Ваню і ништяк

чувак йшов повз табір. запросили поїсти, як і всіх хто ходить повз табір
- Ништяяяк! - перше що ми від нього почули і те що запамятали назавжди)
Ваня добрався до Шипоту автостопом,власне,подорожував так уже давно. Позитивний чувак. Справжній. Живий. З дивною філософією.
"Вселенский ништяк спасет мир! и сиськи.. ну, это примерно одно и тоже.."
ввечері Ваня перебрався до нас зі спальником і рюкзаком, та і лишився жити у нас. Ми були тільки за)

Гріємось біля вогню. Завтра їхати. В голові досі бардак, хочеться лишитись тут назавжди. Дивлюсь у полумя.
- А подари косичку!
- ?..
- Ну, я бі из нее фенечку сделал))
трохи в шоці, але в позитивному. Плету косичку з тоненького пасма. завязую ниткою, обрізаю. мені дивно.Посміхаюсь. Ваня прилаштовує косичку собі на запясток.
- Ништяяк!
Люди дивні) але це круто)



Про водоспад

- чувакііі, а пашлі на вадапад? - це Ваня) якби не він могли б і не згадати)
і пішли) Дівчата босі, хлопці в капцях.. як виявилось дарма ми були босі - йшли по камінні і якихось колючках. Хлопці роззулись - з солідарності.
- а в китайській медицині є техніка лікування, коли на стопі колять певні точки. кажуть крута штука..
- хмм, то це шось подібне..
- ага, тільки зараз вони коляться від рендома...
прочапали фіг-зна скільки, натрапили на потічок) вода холодна і смачна. за пару хвилин зустрічаємо чувака - поляк у віночку з посохом в руках і усмішкою на обличчі. сказав не туди йдемо. "*ля" - подумали ми. і вернулись. дійшли за поляком до водоспаду. оце був кайф)) вода була живою, гуркотіла, розбиваючись об каміння, щось розказувала вже спокійнішим тоном, переходячи на спокійніший темп внизу. люди купались. А нас пострьомало.
а поки ми лазили пішов дощ) на ненакриті палатки))

ми вернулись сюди на другий день. подивились на водоспад, на людей що купались, послухали крики сміливців, що залазили під струмінь води, поусміхались і полізли в воду) це позитив)) вода льодяна, довше кількох секунд внаходитись в ній не хотілось. вириваєшся з-під водоспаду на повітря, повітря обпікає жаром, робиш кілька вдохів і розумієш що світ навколо змінився. точно не можеш сказати чим, але змінився точно. магія водоспаду ламає тобі щось глибоко всередині, ти ніколи вже не станеш таким як був раніше. це життя)

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, тыняться)

09:04 

...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Про облом

йшло повз табір два дядька
- у вас є згущенка?
- а у вас є трава? =)
дядьки переглянулись
- це було наше наступне питання))
слово за слово - виявилось трава в них таки є. Ми з Растьою переглянулись і подумки зійшлись на тому що нам не шкода банки згущенки. поперлись з дядьками в чужий табір. там веселий народ вив пісні під гітару, дядько чаклував над казаном, ми чекали поки він зробить з води, трави і згущенки щось смішне. довго чекали. стемніло. почався дощ. дядько десь зник. кипів казан з травою. що з ним робити ніхто не знав. "б**" - подумала я. І пішла шукати чогось цікавішого.

через 10 хвилин
крик у темряві:
- я тут варив.. то.. я к його.. ммм.. то тут чи ні??
- нє, дядьку)
- О! ти там була! скажи де це?
- вам вище.. і оон туди - дощ вже стає неприємним, спішу сховатись, та дядько не врубається з першого разу.
- я ж не дойду.. темно.. проведи!
Та я спішу, мені не до того. Розійшлись.

наступного ранку йдучи додому зайшла в табір де варилось чортове зілля.
- Доброго ранку! Сідай, чаю попєш)
дякую приязним людям, пю чай. Приходить Растя з Петром. мене шукали. мені соромно. майже..
а вуйко цей табір вчора так і не знайшов)) народ лишився без дурі. облом) Блін, в мене точно така карма))




Про Марину буху і Ра накурене

вечорами варили глінт) доганялись пивом, або ще чим, що під руку попадеться. Єндж традиційно не пив. Я думала Марина теж не буде.. я помилилась. Маруську погребло після першої ж кружки.
- а знаєшш... гг... а я ммм... ніколи не була ппянаа...)))
мені смішно. вона справді ніколи не пила. і зараз дуже дивно виглядала) я не звикла щоб вона хиталась, непевно йшла, городила нісенітницю і дико сміялась.. Хоча ні, брешу - до двох останніх фактів якраз дуже звикла =) просто раніше вона була така в тверезому стані, а зараз...)

через півгодини ми сиділи на схилі, жерли чорницю і ділились таємницями, які ніколи не розказали б нікому, якби буди тверезі.

через деякий час приповзла Растя
- Блііін, де ви ходите! Прийшов чува - шо вчора - памятаєш? і накурив всіх дівчат!
я вкотре подумала "*ля", згадуючи свою карму незлим тихим словом.
- Антикваріат! - Растя не тримається на ногах, падає, пробує підвестись, ій не вдаєтьс, вона чіпляється за траву і повзе по схилу. Незнаю про що думає Марина, а я їй заздрю. - АНТИКВАРІАТ! Люди, АНТИКВАРІАТ!!! - вона знов падає, дико сміється, пробує обняти схил. мені теж стає смішно. кричимо у небо "антикваріат".

через півгодини сидимо вдвох з Растьою на схилі, жеремо чорницю) Пяненька Марина десь у таборі. мружусь на сонце.




Про Ельфа

Вони з Ольгою приїхали вранці за день до ватри. сказали що пробудуть аж до десятого. Хотіла би і я тут так довго просидіти. Говорили російською. І все це разом - мова, знайомі обличчя, саме відчуття їх присутності десь неподалік змінило всю атмосферу. не дуже сильно, але відчутно. це ніби потрапити в інший світ і знайти там клаптик звичного, буденного. ніби нічого не змінилось, а все ж стало якось не так. пропала частина тутешньої атмосфери. а жаль..



Про Івана Купала

- Хлопці, йдете ватру складати?
- ми не хоо..
- тю блін, які з вас мужики..
трохи пізніше вони все ж пішли. І досить швидко повернулись. Кляті лінтяї)

Ватру було видно здалеку. І чути теж. Люди юрмились довкола величезного багаття, танцювали, співали, бісились. Ми пробились до самого вогню, там народ побрався за руки і бігав довкола вогнища. Не довго думаючи ми з Мариною і Петром під завивання і улюлюкання кинулись вперед, вклинились у коло і закрутилось..) коло досить тісне, рухаємось швидко, жар від ватри опаляє правий бік обличчя. гаряче, вириваємось з хороводу, наше місце тут же займають інші, круговерть не зупиняється. гублюсь у натовпі.

крики і сполохи стихли аж під ранок

вранці Чорний ходив важко опираючись на руку дружини. поранив ногу, збираючи ватру.




Про непорочність

ми з Енджелом вийшли у Воловці. Треба було дозатаритись продуктами і шукати автобусну станцію.
- Вибачте, а ви на Шипіт? - нас догнала невеличка юрба хлопців з рюкзаками.
- На шипіт) - далі йдемо одним гуртом. вміщуємось в автобус, доїжджаємо до самого Пилипця, далі ніякий автобус не піде, мус пішки. Йдемо, сміємось. Нас зустріли херсонські, сміємось з ними, загубили попутчиків по дорозі в табір.

В одній руці капці, в другій рушник - чимчикуємо на водоспад. Ноги збиті гірською дорогою. Здоровкаємось з усіма хто йде назустріч. Раптом смутно впізнаю обличчя.
- Привіт! =)
- А ми з водоспаду!)
- А ми туди))
- Де ви зупинились?
Пояснюю, але нас не знайдуть, точно знаю що не знайдуть. Того розпитую де запинилась толпа з Рівного. Посміхаємось. Розходимось. Нас чекає водоспад.


Темно, ллє дощ. Мерзну. В руках банка згущенки. Надто пізно прийшла думка що треба було лишити Расті. Та вже грець з ними. Шукаю білий прапор. Холодно. Йду по дуже приблизному напрямку. Кілька разів питаюся в людей дороги. Нарешті знахожду - прапор, вогнище, кілька людей довкола нього. Гріюсь. Стало спокійно й добре. Радісно. Дощ закінчився. По колу пішло вино, куплене в селі в бабці. Ще тепліше, ще веселіше, небо здається оксамитовим а зорі пухнастими і близькими.
- Подивіться на зірки! Тож подивіться! - падаю на землю, тягну за собою двох хлопців. Сміємось. Зірка впала. Загадую бажання. Вино виявилось міцним.
- Ти! Будеш моя мама! А ти тато!
- Так, я пішов спати - чувак, схожий на Річмонда не витримує такого божевілля, йде в намет. А в мене тим часом зявляються нові дід з бабою і тітка з дядьком. Мені весело. Половини не памятаю. Розказали що розказувала казки, читала молитви і часто штовхала всіх на землю щоб дивились на зірки..
...памятаю як було погано і соромно за те що мені так зле. Памятаю як "Мама" тримав мені волосся, примовляючи "нічого, доню, хоч полегшає". а потім памятаю як валялась на траві і не хотілось нікуди рухатись. я дивилась на небо, воно дивилось на мене. Стало спокійно...

...памятаю як опинилась в нього на колінах, памятаю його погляд.
- Можна? - заглядаю у вічі, тягнусь ближче..
- Ні.
не зразу врубаюсь, бо мені ще не відмовляли.
- Чого?..
- Завтра поговорим, добре?
Стискаю плечима. Завтра то завтра. Але мені дивно. Штовхаю його на землю - хай на зірки подивиться) Знов сміємось і бісимось. Весело))

Прокинулась в чужій палатці серед ледь знайомих людей. холодно. всі під одним спальником, на одному матрасі. Ногами. Головою на землі. Пробирає на сміх.
Пригощаюсь чаєм. Знаходимо згущенку) Йду додому. Складаю докупи уривки вчорашнього вечора. Виходить погано.
Напорююсь на табір де варили смішний шмурдяк. Знов пригощаюсь чаєм. Приходить Растя з Петром. Растя ображена, братові пофіг. Мені соромно. Майже.


Знову вечір. Ще відчуваю жар вогню і розчарування. Ніяк не знайду нікого з своїх. Плюю на все, іду додому. По дорозі завертаю в табір рівниччан. Хлопці веселі, але тверезі. Недавно вернулист з ватри. Сідаю до вогню. Говоримо, сміємось, спати не хочеться. Він дивиться у вогонь, майже не говорить.
- Не сумуй! - одягаю вінок з ромашок і папороті йому на голову. Посміхоється. І далі дивиться у вогонь. Сумно-сумно. Народ потроху розходиться. Холодно. Чим ближче до ранку тим холодніше і вогнище вже не рятує. Крім нас вже нікогоне лишилось.
- Ну? То чого такий сумний?
Вони познайомились в інтернеті. Вона була зі Львова. Ні разу не бачились, не мінялись фотографіями. Зате вважали що мають досить серйозні відносини. Вона теж приїхала на Шипіт. Тут вперше побачились. Вперше поцілувались. Взагалі вперше! Принаймні він. Але щось було не так. Скутість у розмовах, щось не те у поглядах. І найгірше - магія не спрацювала - перший поцілунок не став чимось визначним і хвилюючим. І прийшло розчарування. І туга за казками. І усвідомлення різниці між онлайном і реалом. І стало сумно. А тут я зі своїми глюками і заскоками. Ммдаа.. Якби вчора знала що вішаюсь на чисте і непорочне дитя з такою незаплямованою свідомістю, що я на її фоні просто демон темряви ще вчора провалилась би під землю. А зараз в голові настав бардак. Мабуть, як і в нього, але в мене глючніший. Ой, дурна я, дурна...
Сиділи і говорили. Сиділи і мовчали. Грілись теплом догораючого багаття. небо вже посвітлішало, розмалювалось світлими барвами. Полізли у намет розштовхувати народ. І спати.

Вранці я прокинулась від слів "Вставай, ми зараз збираємось і їдем"
- Чого? мали ж завтра?..
- Незнаю, шось вони там таке рішили.

Йду додому. В голові бардак. Блін.
В таборі біля вогню сидить чувак в геть пошарпаному шматті з загорілим лицем. В руках кошеня. Погдляд блукає по небу. Погляд не то Махатми Ганді не то Ісуса Христа. Світлі світлі блакитні очі. Просвітлені. Живі.
- Ти хто?
- Місцевий бомж)
- ?..
- Хто пригріє, там і спатиму, хто пригостить, там їстиму)
От блаженна людина..
- А кошеня звідки?
- Індійці подарували)
Граюся з кошеням. Куди потім вони ділись - чувах з дивним поглядом і його кіт, я не помітила.

Вертаюсь до Рівниччан. Вони вже зібрані. Прощаюсь з кожним. "Мама" зі словами "Прощай, доню!" картинно ридає в мене на плечі.
- а ти мабуть мій тато? - питаю наступного
- Нє, я той чувак що навчив тебе матюкатись))
Обіймаю чувака.
Інший хлопець підхоплює на руки, відносить на пару кроків у бік і починає кружляти. Сміюсь. Падаємо. Сміємось усі. Сумно. Не чекаю поки вони розвернуться й підуть, йду сама. В таборі кожен зайнятий своїми справами. Дивлюсь в воронь. Сумно.

...Обіймаю його, як і всіх. І може було би краще от зараз взяти й розійтись, але...
- Можна, я зроблю одну дурість?
- так...
сиджу в таборі. дивлюсь на вогонь. сумно. в голові бардак. мабуть пройде.. блін...



ЗІ: а мене так і не накурили...

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, l'amour, тыняться)

17:07 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
у меня опять есть нет)) а я уезжаю.. блин, что ж оно все так сразу... не хо учится!!! а придется.. эхххъ... ушло паковать чемодан..

@темы: поездатость)

23:09 

ёпта...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
я мертв. в меня за 4 часа впихнули больше чем за весь курс фармакологии. башка квадратная, соображаю туго. одно радует - коллектив там хороший)
всю дорогу туда мое лицо меня не слушалось и тянуло лыбу до ушей, ежеминутно раздражая окружающих. наверное впрок)
у меня отобрали субботу. не каждую, только на этой неделе. пропадает урок японского... черт, я так долго не выдержу - ХОЧУ ДОМОЙ!
наверное к наступлению вожделенного момента я буду всей душой ненавидеть амстердам. да, идея на все деньги накупить наркотиков и умереть от передоза прямо посреди квартала красных фонарей на самом деле не показалась мне такой уж бредовой =)

@темы: Амстердамм, глюк, поездатость), ппц, работа

16:53 

не мой день...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
это чайник.. был... я всетаки лох...



я перепутал конфорки на электроплите..( ёпть...
да, потом меня подвела херсонская привычка "все троллейбусы едут домой"...по дождю получилось мегауныло... явно не мой день...
так. собрать шмотки, не завтыкать ничего, не провтыкать поезд... эхъ..

@темы: бля, поездатость), ппц, фото

14:19 

сабж 1. Агата и около того)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
итак, по-порядку =)

все неудобство состояло в том что на момент приезда толпы у меня были пары, поэтому пришлось народу некоторое время бесцельно послонятся по городу. я им честно предлагала погрется на лекции, но они решили бродить. когда я наконец подобрала голодную уставшую толпу они решили посмотреть на очередную недоразвалину. на пути неожиданно встретили лару и нэка - мой вроде как сенесей ^^

оттуда отправила самых уставших на хату к нейтону а с росомахой съездили за гитарой ^^ на хате брынчали, пели, ржали, даже успели накуриться) *спасибо, ра)*
сам концерт - это нечто) мне не хватит слов чтоб передать этот рейв-драйв-экшн, в кратце скажу что новый альбом мне оч понра) для опьянения мне хватило банки безалкоголки с таурином,громкой музыки и общего умопомешательства)
вернулись домой, основная часть народа довольно быстро вырубилась, первым как всегда сдался петр)
- сами виноваты - мы честно предупредили что глинт будет _сегодня_!
- да!
пили глинт и трындели до утра. пропустила момент когда вырубилась) СПАСИБО ^^

***
- сволочи!
- да! целую бутылку выбухали!
- это он..
- ага, все я ))
- да пофиг уже, идите блин хавать готовьте
- а сами не?
- неееее
- фак)
воду с вчерашних вареников никто не слил и в холодильник не поставил. отдираю вареники от общей массы, петр увлеченно гоняет их по сковородке. сонные люди тыняются по хате. брынчит гитара. нейтон агитирует всех пожарить блинчики. отгоняю его от плиты ибо знаю что это будет)

потынялись по городу) нашли позитивных пиплов))


вернулись за шмотками. пока я готовила хавку они умудрились убиться шалфеем. дикий ржач танюши и лиоры разносился по всей хате. мне от чегото стало зло и сердито. орали песни пока было время.
домой их отпускать не хотелось. или хотя бы сбегать к кассам и взять билет в тот же вагон.. люди, вас не хватает..)

@темы: чудо-трава *_*, фото, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, люди

16:05 

сабж 5. Долинск

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Oh, can't anybody see,
We've got a war to fight,
Never found our way,
Regardless of what they say.

How can it feel, this wrong,
From this moment,
How can it feel, this wrong.



моя любимая станция. не знаю почему. городишко - плюнь и разотри, и мега железнодорожная развязка. поезд стоит здесь 20 минут, можна выйти, залезть на мост и смотреть на ночную станцию в огоньках. особенно круто когда полнолуние. но это когда Херсон-Харьков. когда наоборот эта станция утром. тоже интересно. мне понравилось =)

пока фоткала лестницу боролас с соблазном залезть наверх. обломал мент
- не фотографуй мене, не фотографуй мене!
- )) вас не буду)
- це шо - на фотоконкурс?
- не, собі) знаєте, в мене глюк - лазити на дахи..
- ти ж впадеш)
- хха! знали б ви де я лазила!
- не, не можна!
- та я ж не прошу)

вот такой он - долинск днем =)

городишо мелкий, рекламы нет, надпись древняя)
магазин тоже соответствующий) удивил украинский язык) радуюсь)
the last way

@темы: поездатость), ня, люди, глюк, фото

02:19 

нафиг нафиг нафиг

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
воть) итоги недели
сдала все кроме ОЭФ, курсача по информатике (ну и самой информатики) и фармхимии (вернее думаю что сдала, выставить надо)
с военкоматом разобралась
документы в центр практики собрала
забрала на работе последнюю зарплату. все.
уф...
завтра досдам остальное. досдам я сказала. другие варианты не допускаются
завтра. все последние штрихи и завершающие шаги. и все. и нафиг нафиг нафиг нафиг нафиг нафиг нафиг отсюда! >_<


читать дальше

@музыка: Сплин - пой мне еще

@настроение: домой!

@темы: ня, поездатость), пум-пурум-пум-плоскогубцы

18:51 

lock Доступ к записи ограничен

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
15:34 

...весна?...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
в воздухе. оно всегда так начинается - чтото не то в воздухе. и в небе. выходишь на улицу - а оно совсем все не так.
и вдруг _захотелось_. высчитать полнолуние, собрать вещи в рюкзак, кофе в термос и идти за город пока не надоест. найти _тот_ холм, посмотретьт на огромную луну над огромным городом, передохнуть и пойти дальше. идти, пока н е выпадет роса, снова остановиться, упасть на траву и не сдерживать рвущийся изнутри смех. и чтоб увидеть рассвет от начала до конца, когда вместе с солнцем поднимается из глубины души первобытное дикое ощущение чегото давнего, забытого, стертого... хочется. и хочется разделить это с кем-то кто сможет это понять и почувствовать.

да, это приглашение. приезжайте весной)

@музыка: брыннььььььь

@настроение: а мне поооофиг =Р

@темы: глюк, поездатость)

20:45 

Load up on guns Bring your friends...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
баре, еще одно, затем другое, еще геморнее предыдущих, и последнее... теперь так 150 раз - и я мастер..
эх,рваные джынсы да клетчатая рубашка... а слабо выйти так на улицу? слабо. ибо холодно. а летом возьму и выйду. и плевать на всех. даже не так - выйду, пройдусь по центру, еще и в поезд сяду! и свалю. не из страны так хоть на запад. или на север. пофиг. пробомжевать хотя бы месяц, а там хоть трава не расти.. хотя нет, расти, трава, расти.. "дітям на радість, мені на бульбулятор" ©
вот бывает же - пройдешься по всем альбомам, из конца в конец и обратно, переслушаешь до потери пульса, отложишь в долгий ящик, а потом - РАЗ! и всплывает заново) и не оторваться)

"Всю мою жизнь я не верил тем вещам, о которых пишут в учебниках истории, и большинству из того, чему меня учила в школе. Но сейчас я делаю вывод, что не вправе судить о ком-либо, основываясь лишь на том, что я прочитал в книгах. Я не вправе вообще судить о чем-либо. Таков урок, который я выучил,.." © Курт Кобейн

@музыка: Nirvana - Smells Like Teen Spirit

@настроение: дайте мне что-нибудь оО

@темы: фото, поездатость), ня, люди, шизариум

01:04 

=)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
про выходные ничего не напишу) просто так) было круто но мало. все)

@музыка: Slipknot - Dead Memories

@настроение: ыыыыы)))

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, кошкость, кофеНЯ, всякость, l'amour, тыняться)

10:23 

киев, я тебя люблю)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
первое за что люблю - ночные огни еще при вьезде в город. и потом уже, когда днепр, мост в огнях, и статуя с церковью на холме... ааааа....))
- вот, берем это! а готовить кто будет? - богдан схватил здоровенную пачку с куриным филе
пауза
- эммм... ну, я могу)
- о! круто)
- только скажи сразу - готовлю как хочу или меня учат и пинают?
- да готовь, ради бога
ага, фиг там... а вот это давайте вот так, а это зачем, а может вот так его и т. д. признаюсь, у меня нервы чуть не сдали...
- скажи, ты ксюшу тоже так дергаешь?
- не)
*пля*
- я ее в течении месяца очень аккуратно приучал)
я позавидовала ксюшиным нервам..

утром пошли в город. с момента выхода из квартиры и до момента отправления поезда мы только и делали что ходили по всяким киевским заведениям с едой, вином, кофе и прочим, прочим... я редко ем столько всего за день и чесно говоря больше не хочу наверное)

Орех.
прикольная обстановка, пиво, и бонус - бесплатная корзинка орешков. на вид дофига, а сьели быстро. наверное потому что четверо. скорлупу скидывали прямо на пол, ее там не убирают, поэтому когда ходишь под ногами хрустит) понра)

только в этот приезд увидела памятник на главной площади - глобус, а вокруг него столицы мира с километражем до них) до амстердама 1770 с фигом километров =) не так уж и много) а вокруг столиц километраж до обласных центров украины и лампочка для каждого города) постояла на херсоне, представила что это телепорт) не сработало)
пока гуляли на площади ктото выступал. причем дофига долго. пели все подряд, от арии до неизвестного мне зарубежного рока. еще убило когда под мелодию Nothing Else Matters они спели Їжачка :) это было неожиданно :Р

Буфет
масепусенькая кофеенка под землей в лабиринтах метрограда. вкусный кофе, оформление под старину, меню из коричневой плотной бумаги с олдовым шритом и закосом под газету годов так 20х кажется,столики переоборудованые из старых швейных машинок зингер и с десяток древних кранов хаотично торчащих из стены в туалете) улыбнуло)

винный погреб
главное что я запомнила как туда идти) очень антуражное и атмосферное заведение. людей почти нет, уютный полумрак, приятная музыка. и вкуснючее вино ^^ мега понра)

херсонский поезд уехал минут на 40 раньше чем мой, так что провожал меня дворкин, за что ему и спасибо) да, теперь буду искать почитать "поколение икс") * ааа блин, много всего искать читать уже, список растет...*

и обратно) на пары)

ЗЫ: я _помню_ про вторник)

@настроение: ыыыыыыы))

@темы: тыняться), поездатость), ня, люди

00:59 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
напрыгалось. напозитивилось. устало) после двух пропущеных оно как будто снова приходишь в первый раз, по крайней мере первые ползанятия чувствуешь себя врубом. потом уже вспоминается что к чему, но дальше уже выученного все равно не идет. эхххххъ хоть дома по коридорам скачи.. боюсь только дежурки меня не поймут) блин, от почему у всех все как у людей а я как придурок?..

завтра. не завтыкать, а то сколько можно ж блин)

а у меня опять великий план) даже два) хыхыхыхы))) :Р

решило что ну нафиг ее эту работу. щас праздники начнутся, меня и так в городе нет, а так вообще не будет, мя уволят к чертям) с сентября пойду. вот) а оно ж блин надо, а то от амстердамных денег осталось 200 грн... не, ну че, до границы доберусь =)

все, спать) а то завтра даже лекций нет, не отосплюсь) ...дайте тридцатичасовые сутки...

....а в херсоне веснааа, трава зеленеет и деревья цветут... Т_Т хочу обратно >_<

@музыка: Ann Sannat - The Mountain Set

@настроение: спааааать)

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, всякость, Амстердамм, irish magic =)

diary of Jane

главная