• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: Люди (список заголовков)
21:00 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
вот что бывает если начитаться Дереша и начинать вспоминать прошлое...




Всі казали що в нашій кімнаті дуже тепло. Це була неправда. В кімнаті було жарко кожен вечір коли працювала дуйка. Отой малесенький кілька ватний камінчик робив повітря у кімнаті настільки сухим, що хотілося вийти у коридор. Та я не виходила. Скручувалася калачиком на своєму ліжку, притулялася до батареї на стінці і все. Батарея здавалася теплою, але це лише здавалось, бо від стіни завжди йшов холод. У кутових кімнатах завжди холодні стіни, а наша була саме такою. Втім, у гуртожитках всі стіни холодні. Бо не дім.
Я була би рада якби в мене тут був кіт. Коти класні. Затишні і домашні. Теплі. Пухнасте затишне створіння ходило би по нашому килиму, зіштовхувало б з тумби мої лаки і засинало би на моїй ковдрі, з граційною легкістю застрибувало б на верхні полиці і з поважністю господаря оглядало б кімнату згори. А ще муркотіло би. Тепло і затишно. Я і сама вмію, але не вистачає саме котячого муркотіння. Під нього можна просто закрити очі і слухати замість музики. Спокійне, неквапливе, тепле. Люблю все тепле і коли тепло. Радію теплу, п’ю його, коли маю звідки, тішуся ним. Тут його не маю. Як не маю і кота. Як не маю і дому.
Мій дім зараз – куток з ліжком, тумбою і двома полицями, а ще двома холодними стінами. Крім мене у кімнаті є ще троє дівчат, але здається вони теплом не так вже й переймаються. Щасливі. А може й ні…
Там, далеко, у іншому місті в мене є інший, справжній дім. З котом, мамою, татом, сестрою, теплими стінами. Колись іншого дому я собі й не уявляла. Потім дуже хотіла звідти забратись. Аби куди. Подалі. А перед самим від’їздом усе би віддала щоб залишитись. Як зараз зробила би будь-що щоб повернутись. По-справжньому повернутись, відмотати час як кіноплівку місяців на п’ять. То було моє літо. Тепер вже таких не буде. Хіба наше. Це може і непогано, просто поки що незвично. Такі речі мають бути для дорослих, я себе дорослою не вважаю. Мені чотирнадцять. Вже п’ятий рік. І нічого мені не допоможе. І гуртожиток мене не змінить. І він не змінив би теж, як би не хотів. А він хотів би. Досі не знаю, чого він зі мною так довго панькався. Але вдячна йому за це. Власне, через нього в мене з’явився третій дім.
До свого міста я приїжджала досить часто, багато частіше ніж усі інші. Приїжджала, раділа давно знайомим вулицям і будинкам, друзям, знайомим і просто людям. Ходила в парк, на набережну, у кафе і кав’ярні, зустрічалася з тими кого давно не бачила, проживала ті кілька днів якомога повніше, а батьки нічого не знали. Навіть не здогадувались. Їм і в голову не могло прийти що я десь у місті. А я була. Було шкода кожен раз їхати звідси не побачивши дім, батьків і кота, та іншого виходу не було. На ті кілька днів притулком для мене ставав його дім. Пізніше я стала сприймати його як і свій теж. Це було дивно.
А ще дивніше мені тепер, коли отой «третій» пропав, другий пересоав бути домом, а перший перестав бути моїм. Дивно і трохи сумно, бо відчуваю що дому в мене тепер нема. Але ж я живу! Отже, живу десь. Мабуть, дома. Чогось я в цьому житті не розумію. А треба?

@музыка: American Beauty OST

@настроение: задумчивый пофигизм

@темы: читабельно, прошлое, поездатость), моё, люди, кошкость, глюк, Ї, depress

20:47 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
^^' на АТЛ пришлось забить. мое солнце в кои то веки вытащило меня на анимку =) боже, уже забыла насколько это позитивное сборище)) забыла как это - сидишь в буфете, а половина народу анимешники ^^' и как классно было когда я поняла что здесь можно творить беспредел - и тебя поймут! получила массу приятных эмоций :)
все, через пару часов отправляется мой поезд. поезд - Чайка - рейв, драйв, экшн - поезд - и экзамен. с больной головой и глазами в кучку)) с богом!

@темы: ня, люди, поездатость)

19:33 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
про Чайку

в Киеве я нарисовалась раньше Расти,поэтому успела покататься со Скептиком) Встретили Растю, зашли поесть...в Глобус. понимаю что это мажорское заведение, но больше ничего под руку не подвернулось,а время поджимало. я потратил на хавку астрономическую сумму - 40 с фигом грн,что само по себе возмутительно - я на эти деньги при желании неделю жить могу) залезли в фонтан на Хрещатике ^^' Скептик говорил что выпивка на фесте аж 7 грн за бутылку пива, поэтому мы решили напиться до того как туда попадем) банки Рево на брата хватило чтоб мы с Растей шатались и неадекватно себя вели,Скептик тоже был пьян, но не осознавал этого =) На входе на территорию феста быдло-кун в зеленой футболке и с отсутствием интеллекта на лице особо не церемонясь сдернул с меня браслет с шипами и выбросил за забор. пьяный я так расстроился что захотелось тут же сесть на землю и рассплакаться и побоку фестиваль... Растя успокаивала меня тем, что типа с мусорки хоть не сопрут. пришли,уселись на землю, стали ждать, Скептик пропал и через время нарисовался с тремя банками пива...дальше деталей не помню, помню что было круто) мы с Растей забрались на чьи-то стулья, орали, толкались, прыгали, делились пивом с незнакомыми людьми,а они с нами всякой дрянью, потом стулья не выдержали и мы упали на землю... в перерывах просто валялись на земле, какие-то парни даже сфоткались с нами - типа местная достопримечательность))) потом снова было пиво,музыка,люди,улыбки,с нами делились,смеялись,знакомились и фоткались, было мегапозитивно, весело, няшно, у меня впечатлений на всю оставшуюся =) хотя организация - туфта полная - ни еды, ни мусорок, нифига... да пофиг) под вечер Скептик выдернул меня с фестиваля,ибо сам выбраться оттуда и добраться до поезда я был не в состоянии. в итоге добрались до вокзала, я запихнула Растю в первый попавшийся вагон, потому что поезд уже трогался. до моего поезда было еще часа два, а потом я вырубился. Разбудила тетенька - не знаю что бы без нее делала - фразой "просыпайся, уже Харьков". и я пошла пытаться сдать экзамен. Не получилось)

ЗЫ: и браслет свой я так и не нашел(

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), люди

22:42 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
все, последний сдала =) одна пересдача, две не дели практики и я - Кипелов))
меня сегодня просветили по поводу The Cure - все, буду фанатеть ^^'
До сих пор под впечатлением от Киева :) АтрЦентрПинчука - прикольная штука. картины Пола МакКартни впечатлили %) я тоже блин так умею при желании)) "Райский дом" - одна из немногих стоящих (ИМХО) вещей.
...а еще там есть Комната С Туманом %) хочу себе такую) ног не видно, стен и потолка тоже, везде туман) а если смотреть вверх - начинается психодел)))
Лакримоза - без комментариев. буду фанатеть ^^'

@музыка: перебор гитарных струн)

@настроение: НннннняяяяЯ =)

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, люди

17:50 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
в комнате темно и оранжево. наверное скоро утро. стены немного шатаются, но только для меня и это скоро пройдет. наверное. обычно проходит. тихая-тихая мелодия, только для нас, чтоб никого не разбудить. и такой же тихий голос напевает наивно милые слова. мой рай. нехочу в реальность :(

@темы: моё, люди, за гранью, глюк, l'amour, ня

16:42 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
встретила рассвет почти за городом - получила массу эмоций ^^' каждый раз это позитив на несколько дней вперед)) думала выспаться - не дали - на практику надо было вставать аж в 6 (((
наконец-то пробила гитару ^^' сижу брынчу ^_______________________^
...пока писала пост на кухне что-то сгорело... 8)

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, ня, люди, тыняться)

09:01 

Про Шипіт)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Враження від Шипота:
- **я! Я на Шипоті! (розумієш одразу по приїзді, через десять хвилин,наступного ранку, ввечері і кожного слідуючого ранку та вечора)
- в горах все стерильне.. - доходить спочатку повільно, але потім міцно засідає у свідомості) (впала хавка. Петро: "в горах все стерильне" Міха(можу помилятись, може й не він): "не, не так - все що впало у студента впало на газету" Петро: "відмазки різні, смисл один" =) "
- їстівне все) якщо підсмажити то точно))
- всі люди браття) вся їжа спільна))
- десь на півдорозі до Шипоту починаєш говорити українською.. і це пре ^^



Про Яна і Расточки

Ян Метелик - такий собі чувак під 50 років, але дуже жваво тримається. ніде не працює, живе тим що шляється по фестивалях, вишиває метеликів, яких продає потім по несусвітнім цінам, плете расточки за гроші або за пиво, або за просто так, якщо вмовити. показує всім "портфоліо". Це в нього такий альбомчик, де на травичці дівчатка без одягу зате в метеликах. Отакий дивний чувак) Ми полистали альбомчика, нервово посміхнулись, перевели розмову в інше русло. Потім прийшли якісь чуваки, пригостили всіх пивом.
10 хвилин після того. Ян сміється і щось розказує. Я сміюся і не слухаю. Растя сміється, чи слухає - зрозуміти не мождиво.
ще 10 хвилин по тому. Розкладаємо з Растею вишитих жабок на глій дівчинці що валяється на травичці. Ян верзе щось і фоткає.
ще 20 хвилин пройшло. Сиджу на камені. Растя грається клубками ниток. Ян плете мені расточку.
таке..))

...цікаво як воно - валяєшся під сонцем голяка на траві, в метеликах... =)



Про Мітлу

ранок, повз табір пробігає високий патлатий чувак. "Є накуритись?" "немаа.." за півгодини той самий чувак, у зворотньому напрямку, біжить, рже... І так кожен день..
Вечір. Пємо чай. Патлатий чувак ковбаситься біля вогню під музику у навушниках.
- що там в тебе?
- МІТЛАА!!
- ?!..
- Металліка! Найкрутіша група!..
про Металіку говорили довго. чувак фанат. тепер думає шо я теж))

..ватра обпікає обличчя. гублюсь у натовпі.
- ?!..
- Хха! Мітла! =)
- Угу, Мітла)
- В тебе є накуритись?
- та нема! блін, скоро їдем звідси, а мене так і не накурили..
- Хха! Ідем!
- ?!..
- Заре все буде!
натовп шаленіє під удари бонгів, тріск вогню і ще безліч звуків. Мітла пристає до народу і вициганює траву. Ходжу за ним. Мені смішно.
Нарешті здається домовився з кимось, але в чувака нема з чого курити. "заре все буде!" і ми йдемо в темряву.
- ?!?..
- Хха! В горах все стерильне! - і Мітла підіймає зі смітника дві пляшки різного розміру. Мене розпирає від сміху. Йдемо до найближчого табору, колядуємо ножа, потім води, потім.. потім оглядуюсь, Мітла десь зник, трясця йому...

Ранок після ватри. Йду додому. В голові бардак.
- Хха!! Мітлааа! - крик доноситься зза спини. Оглядаюсь - в чужому таборі сидить, рже і пє чайок. Я навіть не злюсь - надто сильний бардак в голові.
- ну, і шо це було?
- Та ми чувака з травою не найшли, пішли в село по траву)
- *л*...
- Я думав ти би не пішла.. - розводить руками.
Сміюсь. Мабуть карма в мене така.



Про Ваню і ништяк

чувак йшов повз табір. запросили поїсти, як і всіх хто ходить повз табір
- Ништяяяк! - перше що ми від нього почули і те що запамятали назавжди)
Ваня добрався до Шипоту автостопом,власне,подорожував так уже давно. Позитивний чувак. Справжній. Живий. З дивною філософією.
"Вселенский ништяк спасет мир! и сиськи.. ну, это примерно одно и тоже.."
ввечері Ваня перебрався до нас зі спальником і рюкзаком, та і лишився жити у нас. Ми були тільки за)

Гріємось біля вогню. Завтра їхати. В голові досі бардак, хочеться лишитись тут назавжди. Дивлюсь у полумя.
- А подари косичку!
- ?..
- Ну, я бі из нее фенечку сделал))
трохи в шоці, але в позитивному. Плету косичку з тоненького пасма. завязую ниткою, обрізаю. мені дивно.Посміхаюсь. Ваня прилаштовує косичку собі на запясток.
- Ништяяк!
Люди дивні) але це круто)



Про водоспад

- чувакііі, а пашлі на вадапад? - це Ваня) якби не він могли б і не згадати)
і пішли) Дівчата босі, хлопці в капцях.. як виявилось дарма ми були босі - йшли по камінні і якихось колючках. Хлопці роззулись - з солідарності.
- а в китайській медицині є техніка лікування, коли на стопі колять певні точки. кажуть крута штука..
- хмм, то це шось подібне..
- ага, тільки зараз вони коляться від рендома...
прочапали фіг-зна скільки, натрапили на потічок) вода холодна і смачна. за пару хвилин зустрічаємо чувака - поляк у віночку з посохом в руках і усмішкою на обличчі. сказав не туди йдемо. "*ля" - подумали ми. і вернулись. дійшли за поляком до водоспаду. оце був кайф)) вода була живою, гуркотіла, розбиваючись об каміння, щось розказувала вже спокійнішим тоном, переходячи на спокійніший темп внизу. люди купались. А нас пострьомало.
а поки ми лазили пішов дощ) на ненакриті палатки))

ми вернулись сюди на другий день. подивились на водоспад, на людей що купались, послухали крики сміливців, що залазили під струмінь води, поусміхались і полізли в воду) це позитив)) вода льодяна, довше кількох секунд внаходитись в ній не хотілось. вириваєшся з-під водоспаду на повітря, повітря обпікає жаром, робиш кілька вдохів і розумієш що світ навколо змінився. точно не можеш сказати чим, але змінився точно. магія водоспаду ламає тобі щось глибоко всередині, ти ніколи вже не станеш таким як був раніше. це життя)

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, тыняться)

09:04 

...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Про облом

йшло повз табір два дядька
- у вас є згущенка?
- а у вас є трава? =)
дядьки переглянулись
- це було наше наступне питання))
слово за слово - виявилось трава в них таки є. Ми з Растьою переглянулись і подумки зійшлись на тому що нам не шкода банки згущенки. поперлись з дядьками в чужий табір. там веселий народ вив пісні під гітару, дядько чаклував над казаном, ми чекали поки він зробить з води, трави і згущенки щось смішне. довго чекали. стемніло. почався дощ. дядько десь зник. кипів казан з травою. що з ним робити ніхто не знав. "б**" - подумала я. І пішла шукати чогось цікавішого.

через 10 хвилин
крик у темряві:
- я тут варив.. то.. я к його.. ммм.. то тут чи ні??
- нє, дядьку)
- О! ти там була! скажи де це?
- вам вище.. і оон туди - дощ вже стає неприємним, спішу сховатись, та дядько не врубається з першого разу.
- я ж не дойду.. темно.. проведи!
Та я спішу, мені не до того. Розійшлись.

наступного ранку йдучи додому зайшла в табір де варилось чортове зілля.
- Доброго ранку! Сідай, чаю попєш)
дякую приязним людям, пю чай. Приходить Растя з Петром. мене шукали. мені соромно. майже..
а вуйко цей табір вчора так і не знайшов)) народ лишився без дурі. облом) Блін, в мене точно така карма))




Про Марину буху і Ра накурене

вечорами варили глінт) доганялись пивом, або ще чим, що під руку попадеться. Єндж традиційно не пив. Я думала Марина теж не буде.. я помилилась. Маруську погребло після першої ж кружки.
- а знаєшш... гг... а я ммм... ніколи не була ппянаа...)))
мені смішно. вона справді ніколи не пила. і зараз дуже дивно виглядала) я не звикла щоб вона хиталась, непевно йшла, городила нісенітницю і дико сміялась.. Хоча ні, брешу - до двох останніх фактів якраз дуже звикла =) просто раніше вона була така в тверезому стані, а зараз...)

через півгодини ми сиділи на схилі, жерли чорницю і ділились таємницями, які ніколи не розказали б нікому, якби буди тверезі.

через деякий час приповзла Растя
- Блііін, де ви ходите! Прийшов чува - шо вчора - памятаєш? і накурив всіх дівчат!
я вкотре подумала "*ля", згадуючи свою карму незлим тихим словом.
- Антикваріат! - Растя не тримається на ногах, падає, пробує підвестись, ій не вдаєтьс, вона чіпляється за траву і повзе по схилу. Незнаю про що думає Марина, а я їй заздрю. - АНТИКВАРІАТ! Люди, АНТИКВАРІАТ!!! - вона знов падає, дико сміється, пробує обняти схил. мені теж стає смішно. кричимо у небо "антикваріат".

через півгодини сидимо вдвох з Растьою на схилі, жеремо чорницю) Пяненька Марина десь у таборі. мружусь на сонце.




Про Ельфа

Вони з Ольгою приїхали вранці за день до ватри. сказали що пробудуть аж до десятого. Хотіла би і я тут так довго просидіти. Говорили російською. І все це разом - мова, знайомі обличчя, саме відчуття їх присутності десь неподалік змінило всю атмосферу. не дуже сильно, але відчутно. це ніби потрапити в інший світ і знайти там клаптик звичного, буденного. ніби нічого не змінилось, а все ж стало якось не так. пропала частина тутешньої атмосфери. а жаль..



Про Івана Купала

- Хлопці, йдете ватру складати?
- ми не хоо..
- тю блін, які з вас мужики..
трохи пізніше вони все ж пішли. І досить швидко повернулись. Кляті лінтяї)

Ватру було видно здалеку. І чути теж. Люди юрмились довкола величезного багаття, танцювали, співали, бісились. Ми пробились до самого вогню, там народ побрався за руки і бігав довкола вогнища. Не довго думаючи ми з Мариною і Петром під завивання і улюлюкання кинулись вперед, вклинились у коло і закрутилось..) коло досить тісне, рухаємось швидко, жар від ватри опаляє правий бік обличчя. гаряче, вириваємось з хороводу, наше місце тут же займають інші, круговерть не зупиняється. гублюсь у натовпі.

крики і сполохи стихли аж під ранок

вранці Чорний ходив важко опираючись на руку дружини. поранив ногу, збираючи ватру.




Про непорочність

ми з Енджелом вийшли у Воловці. Треба було дозатаритись продуктами і шукати автобусну станцію.
- Вибачте, а ви на Шипіт? - нас догнала невеличка юрба хлопців з рюкзаками.
- На шипіт) - далі йдемо одним гуртом. вміщуємось в автобус, доїжджаємо до самого Пилипця, далі ніякий автобус не піде, мус пішки. Йдемо, сміємось. Нас зустріли херсонські, сміємось з ними, загубили попутчиків по дорозі в табір.

В одній руці капці, в другій рушник - чимчикуємо на водоспад. Ноги збиті гірською дорогою. Здоровкаємось з усіма хто йде назустріч. Раптом смутно впізнаю обличчя.
- Привіт! =)
- А ми з водоспаду!)
- А ми туди))
- Де ви зупинились?
Пояснюю, але нас не знайдуть, точно знаю що не знайдуть. Того розпитую де запинилась толпа з Рівного. Посміхаємось. Розходимось. Нас чекає водоспад.


Темно, ллє дощ. Мерзну. В руках банка згущенки. Надто пізно прийшла думка що треба було лишити Расті. Та вже грець з ними. Шукаю білий прапор. Холодно. Йду по дуже приблизному напрямку. Кілька разів питаюся в людей дороги. Нарешті знахожду - прапор, вогнище, кілька людей довкола нього. Гріюсь. Стало спокійно й добре. Радісно. Дощ закінчився. По колу пішло вино, куплене в селі в бабці. Ще тепліше, ще веселіше, небо здається оксамитовим а зорі пухнастими і близькими.
- Подивіться на зірки! Тож подивіться! - падаю на землю, тягну за собою двох хлопців. Сміємось. Зірка впала. Загадую бажання. Вино виявилось міцним.
- Ти! Будеш моя мама! А ти тато!
- Так, я пішов спати - чувак, схожий на Річмонда не витримує такого божевілля, йде в намет. А в мене тим часом зявляються нові дід з бабою і тітка з дядьком. Мені весело. Половини не памятаю. Розказали що розказувала казки, читала молитви і часто штовхала всіх на землю щоб дивились на зірки..
...памятаю як було погано і соромно за те що мені так зле. Памятаю як "Мама" тримав мені волосся, примовляючи "нічого, доню, хоч полегшає". а потім памятаю як валялась на траві і не хотілось нікуди рухатись. я дивилась на небо, воно дивилось на мене. Стало спокійно...

...памятаю як опинилась в нього на колінах, памятаю його погляд.
- Можна? - заглядаю у вічі, тягнусь ближче..
- Ні.
не зразу врубаюсь, бо мені ще не відмовляли.
- Чого?..
- Завтра поговорим, добре?
Стискаю плечима. Завтра то завтра. Але мені дивно. Штовхаю його на землю - хай на зірки подивиться) Знов сміємось і бісимось. Весело))

Прокинулась в чужій палатці серед ледь знайомих людей. холодно. всі під одним спальником, на одному матрасі. Ногами. Головою на землі. Пробирає на сміх.
Пригощаюсь чаєм. Знаходимо згущенку) Йду додому. Складаю докупи уривки вчорашнього вечора. Виходить погано.
Напорююсь на табір де варили смішний шмурдяк. Знов пригощаюсь чаєм. Приходить Растя з Петром. Растя ображена, братові пофіг. Мені соромно. Майже.


Знову вечір. Ще відчуваю жар вогню і розчарування. Ніяк не знайду нікого з своїх. Плюю на все, іду додому. По дорозі завертаю в табір рівниччан. Хлопці веселі, але тверезі. Недавно вернулист з ватри. Сідаю до вогню. Говоримо, сміємось, спати не хочеться. Він дивиться у вогонь, майже не говорить.
- Не сумуй! - одягаю вінок з ромашок і папороті йому на голову. Посміхоється. І далі дивиться у вогонь. Сумно-сумно. Народ потроху розходиться. Холодно. Чим ближче до ранку тим холодніше і вогнище вже не рятує. Крім нас вже нікогоне лишилось.
- Ну? То чого такий сумний?
Вони познайомились в інтернеті. Вона була зі Львова. Ні разу не бачились, не мінялись фотографіями. Зате вважали що мають досить серйозні відносини. Вона теж приїхала на Шипіт. Тут вперше побачились. Вперше поцілувались. Взагалі вперше! Принаймні він. Але щось було не так. Скутість у розмовах, щось не те у поглядах. І найгірше - магія не спрацювала - перший поцілунок не став чимось визначним і хвилюючим. І прийшло розчарування. І туга за казками. І усвідомлення різниці між онлайном і реалом. І стало сумно. А тут я зі своїми глюками і заскоками. Ммдаа.. Якби вчора знала що вішаюсь на чисте і непорочне дитя з такою незаплямованою свідомістю, що я на її фоні просто демон темряви ще вчора провалилась би під землю. А зараз в голові настав бардак. Мабуть, як і в нього, але в мене глючніший. Ой, дурна я, дурна...
Сиділи і говорили. Сиділи і мовчали. Грілись теплом догораючого багаття. небо вже посвітлішало, розмалювалось світлими барвами. Полізли у намет розштовхувати народ. І спати.

Вранці я прокинулась від слів "Вставай, ми зараз збираємось і їдем"
- Чого? мали ж завтра?..
- Незнаю, шось вони там таке рішили.

Йду додому. В голові бардак. Блін.
В таборі біля вогню сидить чувак в геть пошарпаному шматті з загорілим лицем. В руках кошеня. Погдляд блукає по небу. Погляд не то Махатми Ганді не то Ісуса Христа. Світлі світлі блакитні очі. Просвітлені. Живі.
- Ти хто?
- Місцевий бомж)
- ?..
- Хто пригріє, там і спатиму, хто пригостить, там їстиму)
От блаженна людина..
- А кошеня звідки?
- Індійці подарували)
Граюся з кошеням. Куди потім вони ділись - чувах з дивним поглядом і його кіт, я не помітила.

Вертаюсь до Рівниччан. Вони вже зібрані. Прощаюсь з кожним. "Мама" зі словами "Прощай, доню!" картинно ридає в мене на плечі.
- а ти мабуть мій тато? - питаю наступного
- Нє, я той чувак що навчив тебе матюкатись))
Обіймаю чувака.
Інший хлопець підхоплює на руки, відносить на пару кроків у бік і починає кружляти. Сміюсь. Падаємо. Сміємось усі. Сумно. Не чекаю поки вони розвернуться й підуть, йду сама. В таборі кожен зайнятий своїми справами. Дивлюсь в воронь. Сумно.

...Обіймаю його, як і всіх. І може було би краще от зараз взяти й розійтись, але...
- Можна, я зроблю одну дурість?
- так...
сиджу в таборі. дивлюсь на вогонь. сумно. в голові бардак. мабуть пройде.. блін...



ЗІ: а мене так і не накурили...

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, l'amour, тыняться)

13:09 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
жизнь идет) все как всегда) и меня снова не хватает. не хватает на дом, на друзей, на личную жизнь, на город... как обычно, ничего не меняется. только темп увеличивается. Живу) и радуюсь. и стараюсь успевать...)

@темы: люди, пум-пурум-пум-плоскогубцы

11:50 

lock Доступ к записи ограничен

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
02:13 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
я бухой в хлам, дорвался до компа сидя в гостях (у меня дома сгорела видюха)
ЫЫЫЫЫ полигонка это нечто невообразимое) хочу еще :j
НЯ!
я всех люблю)))

@темы: тыняться), пум-пурум-пум-плоскогубцы, ня, люди

02:49 

Бардак из моей головы %)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
сбылась мечта идиота - я купил себе мужской гель для душа *_____________________* теперь "пахну мужиком" (с) =)
сегодня в метро увидела Идеал Мужчины. В моем понимании конечно. блин, по черточке из всех кто сейчас или когдато был мне дорог, и одновременно ни на кого из них. картинка. но ТОЛЬКО картинка. фиг знает что у таких внутри. поглядывал на меня всю дорогу, думал я не вижу)
сегодня резко испортилась погода - почти весь день дождь и тучи, тучи и дождь, плюс заметно похолодало... *а у меня нет пригодной обуви* шла домой. мне было стремно. глюки мельтешили перед глазами, как будто смотришь сразу на два мира. и холодно. иногда мне кажется что у меня слишком много мыслей. нашла в кармане пуговицу. отчего-то сразу стало тепло и спокойно. полезная штука однако)
от моих каблуков слишком много шума. когда хочется замкнутся и отключиться от всего они *сволочи* неожиданно крепко связывают с реальным (?) миром. хорошая штука кроссовки.....

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, люди, глюк

01:34 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
я оказывается человек который думает САМ) приятно)

@темы: люди, ня, пум-пурум-пум-плоскогубцы

04:52 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
я тупой. надо ж было провтыкать сделать практику... сижу пишу. за ночь то, на что мне дали лето. весело...
на работе хоррошоо, ток голова квадратная...дальше будет лучше.. иначе я с ума сойду.
универ пока терпим :) посмотрим что будет дальше...
жутко соскучилась... за всеми... в последний раз я так долго не видела родной город когда сидела у бабушки. но это все таки разные вещи - там какой никакой расслабон, а тут изоброжай электровеник... пока успешно)
...все идет по плану... =)
пошел спать, а то мне пару часов осталось..)

@музыка: Smels like teen spirit (Piano)

@настроение: сережа молодец)

@темы: шизариум, работа, люди

02:23 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
два дня с любимым человеком это очень мало...
некоторые люди все еще способны удивлять. приятно. а некоторые раздражать. не ожидала.
главное завтра ничего не завтыкать) с богом)

@темы: люди, l'amour, моё

16:56 

мде...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
первый блин комом. в первый же рабочий день безалаберная я умудрилась разбить банку новопассита и какимто макаром провтыкать 14 рублей из кассы. все, недочет. ёпт. хотя сама рамбота мне похоже нравится. можно поофигевать с народа...)

- у меня давление, дайте что-нибудь!
- отчего давление? у врача были?
- ДА! ВОТ ЩАС Я К ВРАЧУ ПОБЕГУ!
- хм... *психопат... даю скромную коробочку от отечественного производителя* - с вас 6.50
- сколько??! дайте мне нормальное лекарство!
даю коробочку побольше*
- 17.35
- да что у вас за аптека для пенсионеров?! НОРМАЛЬНОЕ чтото дайте!
*тьфу! ну ладно, сам напросился... достаю запылившийся амлодипин Гедеона Рихтера*
- 41.80 - *получай, буржуй*
ушел довольный....

- ммм... а что это у вас воон там? - *после долгого и пристального разглядывания витрины* - можно посмотреть?
- пожалуйста - протягиваю тетке малюсенький коробок офигительно дорогой дряни.
- угу... ага... ммм... А можно инструкцию почитать?
- нельзя - офигительно дорогая дрянь запаяна намертво и вскрывать ее естественно никто не будет
- как??? я же должна зхнать что я пью!
- нельзя
- Что?? да вы ******* совсем! ну что за ***** какой кошмар! *********!!!
- Оо
ушла. удаляющиеся маты было слышно еще минуту...

- девушка, вот я брал обезбаливающее, как то...ну, колол себе..
- Оо
- то есть мне кололи..
- кхм...
- а нет у вас такого в таблетках?.
красная рожа, выпученные краснючие глаза, слегка заплетающаяся речь. как же, кололи ему..нарик хренов...
омнопон был. только по рецепту. и фиг я его такому отпущу...
- сейчас нету *милая улыбочка*
- а другое что-нибудь? только чтоб с опиатами...
- с опиатами по рецепту)
- а без?... я доплачу! сколько хотите доплачу!
- не имею права)

сплю. никого не трогаю. очень мирно сплю.
02:25
- ДЗЫЫЫНЬ!!!!
- Оо *омг* добрый...вечер... *со всех сил стараясь не зевать*
- дайте валерьянки. только зелененькой. пожалуста.
*чорд. вот надо было меня будить ради копеешного блистера колес...

есть у нас постоянные покупатели. их можно условно разделить на три группы:
1) мамаши, массово скупающие памперсы и свято верующие в то что ТЫ должен наконец запомнить какие именно ей нужны
2) люди неопределенного возраста, пачками гребущие ВСЕ что содержит кодеин) в основном таксисты почему то) кофекс, кодетерп и кодтерпин исчезает часам к одинадцати :)
3) дедушки за 70, которые приходят и дооолго втыкают в витрину. от фразы "вам помочь" или "что вам подсказать" шарахаются как от огня, смущаются, разворачиваются и уходят. если молча наблюдать то после мучительных раздумий берут одну таблетку виагры. причем втыкают каждый раз, хотя уже ВСЕ в аптеке знают что он купит) а ты стой потом и думай - НАФИГА оно ему...)

часов с шести мне пришлось забыть о там что я хочу спать, потому что находились люди которым срочно нужны были зубные щетки, детские погремушки, средства от кашля, мыло и обезбаливающее. в аптеке все еще стоял приторный запах ново-пассита когда я умчалась на пары. наверное только потому что надышалась этой ерунды я не нервничала ни по поводу такого прокола ни по поводу недостачи в кассе ни по поводу универа, куда я шла заведомо опаздывая причем со стерильной башкой...
...при всем этом умудрилась от фонаря написать самостоятельную на 4 из 5... дуракам везет)

@музыка: Novembers Doom - For Every Leaf That Falls

@настроение: ...я - валящаяся с ног от переутомления тушка Джейн...

@темы: работа, пум-пурум-пум-плоскогубцы, люди, Jane's

10:55 

вернусь! :Е

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
мне лень писать мега пост, хотя собиралась. НО! прошло слишком много солбытий и времени. скажу одно - я сюда вернусь! :Е




и - спешл для Петра - бутылки в развалинах)

@темы: люди, ня, пум-пурум-пум-плоскогубцы, тыняться), фото

11:50 

фига се)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
На последней странице было написано: Ваша жизнь - иллюзия
представьте себе, что ваша жизнь - иллюзия, всё что вы пережили, это всеголишь бред сумасшедшего психа, который всё это выдумал, вас несуществует, вы абстракция, вся ваша жизнь чьято несмешная шутка, точнее, даже не шутка а обычный бред...
Пройти тест



...."ты сумашедшая. ненормальная. и вообще - полуматериальная субстанция".....
мда..





Ты избрал путь воина Света.

Держа в руке тяжелый боевой молот, ты обходишь дозором самые отдаленные районы Ар Каима. Едва почувствовав твое присутствие, Тьма расступается. Иногда ты посещаешь своих побратимов, воинов Порядка в Лютеции, и после обычных формальных приветствий вы вместе идете в шумную таверну.
Пройти тест

@темы: шизариум, нефиг делать, люди, глюк

13:16 

уф...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
выходные прошли бурно) утром в пятницу приехала мини-толпа херсонцев, встретить их пошел Тема ибо у меня пары были. повозившись с развеселой лимитой тема сдал их мне,который сплавил их в столовку - изображать студентов фармакадемии, а сам пошел дослушивать лекцию. вернувшись обнаружил их во дворике - то ли их выдворили потому что студаков не было, то ли сами ушли - разбираться было лень. пошли тыняться. до концерта была масса времени, мы успели обойти талисман, коловорот и стилягу, в последнем Локи затарился конверсами, а мы с Растей почти умерли над лакироваными мартинсами почти за две штуки гривен *лакированые черненькие 35 размееееер.....*

- а я не меряю, а то расстроюсь (с) Нина

натынявшись вволю пошли на площадь. концерт был что надо) мегасцена, мегатолпа, мегазвук и мегадрайв) больше всего пропер дедуля на барабанах ^^ после концерта небо расцвело двадцатиминутным салютом *нняяяяя*
правда, событие проперло не всех, херсонская толпа свалила бухать на хату примерно с середины концерта. для этого им пришлось стащить со столба Танечку, неясно каким образом державшуюся

- нам уныыыло (с) Петр

но и бухари из них не ахти - когда мы пришли к ним все уже дрыхли.. всемером.. на одной кровати...)))

- Петр! ты что БУХАТЬ не будешь???
- мм?....

утром всей гопой пошли в сгоревший театр) атмосферу портили только четыре чувачка, сидевших рядочком на самом верхнем балконе прямо напротив сцены и куривших шоколадный капитан блэк)
завалились в детский мир - понапрокалывали что хотели)

- зачем тебе дырка в носу? тебе что двух мало?? (с) Локи

не знали куда пойти. пошли на Хатоб. посидели у фонтана, потрындели. Петр пинал на нас воду а Локи ржал

- толпоёбы! (с) Растя. и я с ней полностью согласна) *Ы! мы новое слово придумали)))*

с хатоба медленно-медленно пошли на вокзал. у народа было еще дофига времени поэтому они провели меня на работу и пошли тынятся. гидами по харькову для них остались Лиора и Нейтон, которые на обратном пути зашли ко мне в гости. ну, я их и впустила, не морозится же людям за окошком. с сигнализации здание сняла, потом поставила обратно, я умная..)

- девушка, у вас все в порядке? - дядя в бронежилете с нашивкой из службы охраны
- да, а что, у меня сигнализация сработала?
- нет, сработки не было,а зачем дверь открывали?
- ммм мне тут спать холодно, мне личные вещи передали.. *бля*
- угу..

как выпускать горе-гостей мы думали еще минут 40 - снова видеть лицо этого дяденьки мне не хотелось. в итоге дождались момента когда на улице никого не было и с помощью табуретки харьковские анимешники покинули аптеку через форточку) остается только гадать о чем думали водители проезжающих мимо машин...

@музыка: Morningrise - Omerta (Katatonia Cover)

@темы: ня, люди, рэйв-драйв-экшн, работа, ппц

00:44 

глючности

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
...слышу - шуршит.выхожу.темно.
-Растя??
-Сыч, у тебя здесь хрень
-?? - беру "хрень" - запаяный флакон с этикеткой "валерианы бромид". и правда хрень - так не бывает. медленно доходит мысль "откуда здесь Растя? в пустой аптеке на сигнализации в полчетвертого утра!?" поворачиваю флакон другой стороной. "цефтриаксон" WTF?? еще верчу "нафтизин". поворот. "масло камфорное" *во флаконе??* ёпт.. верчу "хрень", она меняется с каждым поворотом. так не бывает. так не бывает, так не бывае, так не бывает так не бывает такнебываеттакнебываеттакне...

ДЗЫЫЫЫЫЫЫНЬ!!! *ёпть,ну и снится...*


"красота по американски". мега. оценила. зацепило. всем смотреть


...всю ночь радуюсь что народ от сдачи отказывается, думаю, будет мне на пирожок...утром пересчитала кассу - прямо из воздуха нарисовалась недостача в 145 рублей...я лох?...


на петровского есть заведение. "париж".
- оооо! хочу туда! - Оксана несколько дней назад.
оказалась там случайно. но хочу вернуться. атмосферно. английские обои, канделябры, ч/б фото, музыка под старину... и вкусные-вкусные-вкусные пирожные ^^ Ня! =)


...отказ выбивает из равновессия даже если человек ждал отказа...


...стою на коленях на асфальте. опираюсь одной рукой. другой держусь за горло. нечем дышать. главная площадь города. недоуменные взгляды прохожих.может я все-таки умру?...


в кармане сумки два "кубика", две ампулы лидокаина и кубовый шприц. СЮРПРИЗ!) мучайся)


метро. ноги. кросовки и туфли. и джинсы, джинсы, джинсы... на мне тоже кросовки и джинсы.но они все стоят и шатаются а я сижу и не шатаюсь, только потому что прислонилась к двери на которой написано "не прислонятся". мне не хватает воздуха, я не вижу четкого изображения,а мое сердце забыло о том что должно биться на три четверти. удар. удар. ударударудар. тишина. УДАР! тишина. конечная. ритм пришел в норму. ритм да, а скорость нет. колотиться что дурное. срываюсь, обгоняю всех и бегу.чтоб оправдать этот бешенный ритм. как будто от этого станет лучше... слишком много кофе сегодня...

@настроение: спаааать

@темы: ппц, повтыкать, ня, люди, кофеНЯ, глюк

diary of Jane

главная