Прочитайте, как обстоят дела у сайта Дневников и как вы можете помочь!
×
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: тыняться) (список заголовков)
16:42 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
встретила рассвет почти за городом - получила массу эмоций ^^' каждый раз это позитив на несколько дней вперед)) думала выспаться - не дали - на практику надо было вставать аж в 6 (((
наконец-то пробила гитару ^^' сижу брынчу ^_______________________^
...пока писала пост на кухне что-то сгорело... 8)

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, ня, люди, тыняться)

09:01 

Про Шипіт)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Враження від Шипота:
- **я! Я на Шипоті! (розумієш одразу по приїзді, через десять хвилин,наступного ранку, ввечері і кожного слідуючого ранку та вечора)
- в горах все стерильне.. - доходить спочатку повільно, але потім міцно засідає у свідомості) (впала хавка. Петро: "в горах все стерильне" Міха(можу помилятись, може й не він): "не, не так - все що впало у студента впало на газету" Петро: "відмазки різні, смисл один" =) "
- їстівне все) якщо підсмажити то точно))
- всі люди браття) вся їжа спільна))
- десь на півдорозі до Шипоту починаєш говорити українською.. і це пре ^^



Про Яна і Расточки

Ян Метелик - такий собі чувак під 50 років, але дуже жваво тримається. ніде не працює, живе тим що шляється по фестивалях, вишиває метеликів, яких продає потім по несусвітнім цінам, плете расточки за гроші або за пиво, або за просто так, якщо вмовити. показує всім "портфоліо". Це в нього такий альбомчик, де на травичці дівчатка без одягу зате в метеликах. Отакий дивний чувак) Ми полистали альбомчика, нервово посміхнулись, перевели розмову в інше русло. Потім прийшли якісь чуваки, пригостили всіх пивом.
10 хвилин після того. Ян сміється і щось розказує. Я сміюся і не слухаю. Растя сміється, чи слухає - зрозуміти не мождиво.
ще 10 хвилин по тому. Розкладаємо з Растею вишитих жабок на глій дівчинці що валяється на травичці. Ян верзе щось і фоткає.
ще 20 хвилин пройшло. Сиджу на камені. Растя грається клубками ниток. Ян плете мені расточку.
таке..))

...цікаво як воно - валяєшся під сонцем голяка на траві, в метеликах... =)



Про Мітлу

ранок, повз табір пробігає високий патлатий чувак. "Є накуритись?" "немаа.." за півгодини той самий чувак, у зворотньому напрямку, біжить, рже... І так кожен день..
Вечір. Пємо чай. Патлатий чувак ковбаситься біля вогню під музику у навушниках.
- що там в тебе?
- МІТЛАА!!
- ?!..
- Металліка! Найкрутіша група!..
про Металіку говорили довго. чувак фанат. тепер думає шо я теж))

..ватра обпікає обличчя. гублюсь у натовпі.
- ?!..
- Хха! Мітла! =)
- Угу, Мітла)
- В тебе є накуритись?
- та нема! блін, скоро їдем звідси, а мене так і не накурили..
- Хха! Ідем!
- ?!..
- Заре все буде!
натовп шаленіє під удари бонгів, тріск вогню і ще безліч звуків. Мітла пристає до народу і вициганює траву. Ходжу за ним. Мені смішно.
Нарешті здається домовився з кимось, але в чувака нема з чого курити. "заре все буде!" і ми йдемо в темряву.
- ?!?..
- Хха! В горах все стерильне! - і Мітла підіймає зі смітника дві пляшки різного розміру. Мене розпирає від сміху. Йдемо до найближчого табору, колядуємо ножа, потім води, потім.. потім оглядуюсь, Мітла десь зник, трясця йому...

Ранок після ватри. Йду додому. В голові бардак.
- Хха!! Мітлааа! - крик доноситься зза спини. Оглядаюсь - в чужому таборі сидить, рже і пє чайок. Я навіть не злюсь - надто сильний бардак в голові.
- ну, і шо це було?
- Та ми чувака з травою не найшли, пішли в село по траву)
- *л*...
- Я думав ти би не пішла.. - розводить руками.
Сміюсь. Мабуть карма в мене така.



Про Ваню і ништяк

чувак йшов повз табір. запросили поїсти, як і всіх хто ходить повз табір
- Ништяяяк! - перше що ми від нього почули і те що запамятали назавжди)
Ваня добрався до Шипоту автостопом,власне,подорожував так уже давно. Позитивний чувак. Справжній. Живий. З дивною філософією.
"Вселенский ништяк спасет мир! и сиськи.. ну, это примерно одно и тоже.."
ввечері Ваня перебрався до нас зі спальником і рюкзаком, та і лишився жити у нас. Ми були тільки за)

Гріємось біля вогню. Завтра їхати. В голові досі бардак, хочеться лишитись тут назавжди. Дивлюсь у полумя.
- А подари косичку!
- ?..
- Ну, я бі из нее фенечку сделал))
трохи в шоці, але в позитивному. Плету косичку з тоненького пасма. завязую ниткою, обрізаю. мені дивно.Посміхаюсь. Ваня прилаштовує косичку собі на запясток.
- Ништяяк!
Люди дивні) але це круто)



Про водоспад

- чувакііі, а пашлі на вадапад? - це Ваня) якби не він могли б і не згадати)
і пішли) Дівчата босі, хлопці в капцях.. як виявилось дарма ми були босі - йшли по камінні і якихось колючках. Хлопці роззулись - з солідарності.
- а в китайській медицині є техніка лікування, коли на стопі колять певні точки. кажуть крута штука..
- хмм, то це шось подібне..
- ага, тільки зараз вони коляться від рендома...
прочапали фіг-зна скільки, натрапили на потічок) вода холодна і смачна. за пару хвилин зустрічаємо чувака - поляк у віночку з посохом в руках і усмішкою на обличчі. сказав не туди йдемо. "*ля" - подумали ми. і вернулись. дійшли за поляком до водоспаду. оце був кайф)) вода була живою, гуркотіла, розбиваючись об каміння, щось розказувала вже спокійнішим тоном, переходячи на спокійніший темп внизу. люди купались. А нас пострьомало.
а поки ми лазили пішов дощ) на ненакриті палатки))

ми вернулись сюди на другий день. подивились на водоспад, на людей що купались, послухали крики сміливців, що залазили під струмінь води, поусміхались і полізли в воду) це позитив)) вода льодяна, довше кількох секунд внаходитись в ній не хотілось. вириваєшся з-під водоспаду на повітря, повітря обпікає жаром, робиш кілька вдохів і розумієш що світ навколо змінився. точно не можеш сказати чим, але змінився точно. магія водоспаду ламає тобі щось глибоко всередині, ти ніколи вже не станеш таким як був раніше. це життя)

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, тыняться)

09:04 

...

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
Про облом

йшло повз табір два дядька
- у вас є згущенка?
- а у вас є трава? =)
дядьки переглянулись
- це було наше наступне питання))
слово за слово - виявилось трава в них таки є. Ми з Растьою переглянулись і подумки зійшлись на тому що нам не шкода банки згущенки. поперлись з дядьками в чужий табір. там веселий народ вив пісні під гітару, дядько чаклував над казаном, ми чекали поки він зробить з води, трави і згущенки щось смішне. довго чекали. стемніло. почався дощ. дядько десь зник. кипів казан з травою. що з ним робити ніхто не знав. "б**" - подумала я. І пішла шукати чогось цікавішого.

через 10 хвилин
крик у темряві:
- я тут варив.. то.. я к його.. ммм.. то тут чи ні??
- нє, дядьку)
- О! ти там була! скажи де це?
- вам вище.. і оон туди - дощ вже стає неприємним, спішу сховатись, та дядько не врубається з першого разу.
- я ж не дойду.. темно.. проведи!
Та я спішу, мені не до того. Розійшлись.

наступного ранку йдучи додому зайшла в табір де варилось чортове зілля.
- Доброго ранку! Сідай, чаю попєш)
дякую приязним людям, пю чай. Приходить Растя з Петром. мене шукали. мені соромно. майже..
а вуйко цей табір вчора так і не знайшов)) народ лишився без дурі. облом) Блін, в мене точно така карма))




Про Марину буху і Ра накурене

вечорами варили глінт) доганялись пивом, або ще чим, що під руку попадеться. Єндж традиційно не пив. Я думала Марина теж не буде.. я помилилась. Маруську погребло після першої ж кружки.
- а знаєшш... гг... а я ммм... ніколи не була ппянаа...)))
мені смішно. вона справді ніколи не пила. і зараз дуже дивно виглядала) я не звикла щоб вона хиталась, непевно йшла, городила нісенітницю і дико сміялась.. Хоча ні, брешу - до двох останніх фактів якраз дуже звикла =) просто раніше вона була така в тверезому стані, а зараз...)

через півгодини ми сиділи на схилі, жерли чорницю і ділились таємницями, які ніколи не розказали б нікому, якби буди тверезі.

через деякий час приповзла Растя
- Блііін, де ви ходите! Прийшов чува - шо вчора - памятаєш? і накурив всіх дівчат!
я вкотре подумала "*ля", згадуючи свою карму незлим тихим словом.
- Антикваріат! - Растя не тримається на ногах, падає, пробує підвестись, ій не вдаєтьс, вона чіпляється за траву і повзе по схилу. Незнаю про що думає Марина, а я їй заздрю. - АНТИКВАРІАТ! Люди, АНТИКВАРІАТ!!! - вона знов падає, дико сміється, пробує обняти схил. мені теж стає смішно. кричимо у небо "антикваріат".

через півгодини сидимо вдвох з Растьою на схилі, жеремо чорницю) Пяненька Марина десь у таборі. мружусь на сонце.




Про Ельфа

Вони з Ольгою приїхали вранці за день до ватри. сказали що пробудуть аж до десятого. Хотіла би і я тут так довго просидіти. Говорили російською. І все це разом - мова, знайомі обличчя, саме відчуття їх присутності десь неподалік змінило всю атмосферу. не дуже сильно, але відчутно. це ніби потрапити в інший світ і знайти там клаптик звичного, буденного. ніби нічого не змінилось, а все ж стало якось не так. пропала частина тутешньої атмосфери. а жаль..



Про Івана Купала

- Хлопці, йдете ватру складати?
- ми не хоо..
- тю блін, які з вас мужики..
трохи пізніше вони все ж пішли. І досить швидко повернулись. Кляті лінтяї)

Ватру було видно здалеку. І чути теж. Люди юрмились довкола величезного багаття, танцювали, співали, бісились. Ми пробились до самого вогню, там народ побрався за руки і бігав довкола вогнища. Не довго думаючи ми з Мариною і Петром під завивання і улюлюкання кинулись вперед, вклинились у коло і закрутилось..) коло досить тісне, рухаємось швидко, жар від ватри опаляє правий бік обличчя. гаряче, вириваємось з хороводу, наше місце тут же займають інші, круговерть не зупиняється. гублюсь у натовпі.

крики і сполохи стихли аж під ранок

вранці Чорний ходив важко опираючись на руку дружини. поранив ногу, збираючи ватру.




Про непорочність

ми з Енджелом вийшли у Воловці. Треба було дозатаритись продуктами і шукати автобусну станцію.
- Вибачте, а ви на Шипіт? - нас догнала невеличка юрба хлопців з рюкзаками.
- На шипіт) - далі йдемо одним гуртом. вміщуємось в автобус, доїжджаємо до самого Пилипця, далі ніякий автобус не піде, мус пішки. Йдемо, сміємось. Нас зустріли херсонські, сміємось з ними, загубили попутчиків по дорозі в табір.

В одній руці капці, в другій рушник - чимчикуємо на водоспад. Ноги збиті гірською дорогою. Здоровкаємось з усіма хто йде назустріч. Раптом смутно впізнаю обличчя.
- Привіт! =)
- А ми з водоспаду!)
- А ми туди))
- Де ви зупинились?
Пояснюю, але нас не знайдуть, точно знаю що не знайдуть. Того розпитую де запинилась толпа з Рівного. Посміхаємось. Розходимось. Нас чекає водоспад.


Темно, ллє дощ. Мерзну. В руках банка згущенки. Надто пізно прийшла думка що треба було лишити Расті. Та вже грець з ними. Шукаю білий прапор. Холодно. Йду по дуже приблизному напрямку. Кілька разів питаюся в людей дороги. Нарешті знахожду - прапор, вогнище, кілька людей довкола нього. Гріюсь. Стало спокійно й добре. Радісно. Дощ закінчився. По колу пішло вино, куплене в селі в бабці. Ще тепліше, ще веселіше, небо здається оксамитовим а зорі пухнастими і близькими.
- Подивіться на зірки! Тож подивіться! - падаю на землю, тягну за собою двох хлопців. Сміємось. Зірка впала. Загадую бажання. Вино виявилось міцним.
- Ти! Будеш моя мама! А ти тато!
- Так, я пішов спати - чувак, схожий на Річмонда не витримує такого божевілля, йде в намет. А в мене тим часом зявляються нові дід з бабою і тітка з дядьком. Мені весело. Половини не памятаю. Розказали що розказувала казки, читала молитви і часто штовхала всіх на землю щоб дивились на зірки..
...памятаю як було погано і соромно за те що мені так зле. Памятаю як "Мама" тримав мені волосся, примовляючи "нічого, доню, хоч полегшає". а потім памятаю як валялась на траві і не хотілось нікуди рухатись. я дивилась на небо, воно дивилось на мене. Стало спокійно...

...памятаю як опинилась в нього на колінах, памятаю його погляд.
- Можна? - заглядаю у вічі, тягнусь ближче..
- Ні.
не зразу врубаюсь, бо мені ще не відмовляли.
- Чого?..
- Завтра поговорим, добре?
Стискаю плечима. Завтра то завтра. Але мені дивно. Штовхаю його на землю - хай на зірки подивиться) Знов сміємось і бісимось. Весело))

Прокинулась в чужій палатці серед ледь знайомих людей. холодно. всі під одним спальником, на одному матрасі. Ногами. Головою на землі. Пробирає на сміх.
Пригощаюсь чаєм. Знаходимо згущенку) Йду додому. Складаю докупи уривки вчорашнього вечора. Виходить погано.
Напорююсь на табір де варили смішний шмурдяк. Знов пригощаюсь чаєм. Приходить Растя з Петром. Растя ображена, братові пофіг. Мені соромно. Майже.


Знову вечір. Ще відчуваю жар вогню і розчарування. Ніяк не знайду нікого з своїх. Плюю на все, іду додому. По дорозі завертаю в табір рівниччан. Хлопці веселі, але тверезі. Недавно вернулист з ватри. Сідаю до вогню. Говоримо, сміємось, спати не хочеться. Він дивиться у вогонь, майже не говорить.
- Не сумуй! - одягаю вінок з ромашок і папороті йому на голову. Посміхоється. І далі дивиться у вогонь. Сумно-сумно. Народ потроху розходиться. Холодно. Чим ближче до ранку тим холодніше і вогнище вже не рятує. Крім нас вже нікогоне лишилось.
- Ну? То чого такий сумний?
Вони познайомились в інтернеті. Вона була зі Львова. Ні разу не бачились, не мінялись фотографіями. Зате вважали що мають досить серйозні відносини. Вона теж приїхала на Шипіт. Тут вперше побачились. Вперше поцілувались. Взагалі вперше! Принаймні він. Але щось було не так. Скутість у розмовах, щось не те у поглядах. І найгірше - магія не спрацювала - перший поцілунок не став чимось визначним і хвилюючим. І прийшло розчарування. І туга за казками. І усвідомлення різниці між онлайном і реалом. І стало сумно. А тут я зі своїми глюками і заскоками. Ммдаа.. Якби вчора знала що вішаюсь на чисте і непорочне дитя з такою незаплямованою свідомістю, що я на її фоні просто демон темряви ще вчора провалилась би під землю. А зараз в голові настав бардак. Мабуть, як і в нього, але в мене глючніший. Ой, дурна я, дурна...
Сиділи і говорили. Сиділи і мовчали. Грілись теплом догораючого багаття. небо вже посвітлішало, розмалювалось світлими барвами. Полізли у намет розштовхувати народ. І спати.

Вранці я прокинулась від слів "Вставай, ми зараз збираємось і їдем"
- Чого? мали ж завтра?..
- Незнаю, шось вони там таке рішили.

Йду додому. В голові бардак. Блін.
В таборі біля вогню сидить чувак в геть пошарпаному шматті з загорілим лицем. В руках кошеня. Погдляд блукає по небу. Погляд не то Махатми Ганді не то Ісуса Христа. Світлі світлі блакитні очі. Просвітлені. Живі.
- Ти хто?
- Місцевий бомж)
- ?..
- Хто пригріє, там і спатиму, хто пригостить, там їстиму)
От блаженна людина..
- А кошеня звідки?
- Індійці подарували)
Граюся з кошеням. Куди потім вони ділись - чувах з дивним поглядом і його кіт, я не помітила.

Вертаюсь до Рівниччан. Вони вже зібрані. Прощаюсь з кожним. "Мама" зі словами "Прощай, доню!" картинно ридає в мене на плечі.
- а ти мабуть мій тато? - питаю наступного
- Нє, я той чувак що навчив тебе матюкатись))
Обіймаю чувака.
Інший хлопець підхоплює на руки, відносить на пару кроків у бік і починає кружляти. Сміюсь. Падаємо. Сміємось усі. Сумно. Не чекаю поки вони розвернуться й підуть, йду сама. В таборі кожен зайнятий своїми справами. Дивлюсь в воронь. Сумно.

...Обіймаю його, як і всіх. І може було би краще от зараз взяти й розійтись, але...
- Можна, я зроблю одну дурість?
- так...
сиджу в таборі. дивлюсь на вогонь. сумно. в голові бардак. мабуть пройде.. блін...



ЗІ: а мене так і не накурили...

@темы: рэйв-драйв-экшн, пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Ї, l'amour, тыняться)

00:07 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
я еду на мооооре ^_______________________________________^ купил новый купальник (лишний повод похудеть), довольный как слон после купания))) все, меня нет три дня))))

@темы: тыняться), пум-пурум-пум-плоскогубцы, ня

02:13 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
я бухой в хлам, дорвался до компа сидя в гостях (у меня дома сгорела видюха)
ЫЫЫЫЫ полигонка это нечто невообразимое) хочу еще :j
НЯ!
я всех люблю)))

@темы: тыняться), пум-пурум-пум-плоскогубцы, ня, люди

10:55 

вернусь! :Е

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
мне лень писать мега пост, хотя собиралась. НО! прошло слишком много солбытий и времени. скажу одно - я сюда вернусь! :Е




и - спешл для Петра - бутылки в развалинах)

@темы: люди, ня, пум-пурум-пум-плоскогубцы, тыняться), фото

17:56 

:)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
а здесь зима) настоящая. нетаящая) так странно было время от времени просыпаясь по дороге видеть за окном все более заснеженные пейзажы, а потом наконец остановиться, оглядеться и понять что весной еще и не пахнет... здесь все в снегу, ВСЕ!) снег под ногами, снег падает с неба и крыш, снег облепил ветки деревьев и осторожно садится на тонкую корочку льда на реке... красота ^^


ей богу, было бы с кем - побежала бы валятся в снегу, лепить снежную бабу, кидаться снежками... ...марина, где же ты?...и остальные тоже...
еще 4 дня - и я опять дома, а там как раз будут люди, но не будет снега... "+1,0,+2" © Шевчук *эххххххххъ*

и спасбо человечку где-то на другом конце земного шара - "Четов Беллз и иже с его волшебными грибами!" © Treacle :) теперь и мне сносит крышу :Р ...Controlling my feelings for too long... прощай, адеквват)

@музыка: Muse - Showbiz

@настроение: бесится))

@темы: тыняться), пум-пурум-пум-плоскогубцы, ня, люди, фото

14:40 

глюк

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
- а что там?
- а хрен его)

стемнело до обидного быстро. дома чернеют на фоне пока что беззвездного неба. мне весело. гавкает. под ногами хрень какая-то, в темноте не видно и слава богу. спотыкаюсь, матерюсь и ржу. вспоминается харьков - там подобное сумашествие сходит мне с рук, как бы далеко я не забралась и как долго не появлялась бы дома. там по мне может скучать только плющ на подоконнике, тут все сложнее.

- а это что?
- не зн.. :Б!

в половине домов окна не светятся. про каждый можна сказать что там живет привидение и я поверю. луж не видно. *:Б!!*
рельсы. очень странная штука. если ночью стоять на них и смотреть вперед никогда нельзя сказать какое расстояние охватывает взгляд.. хотя днем та же фигня..

- а ленин всех послал на первомай...
- ЧУЧУУУУХ!

в воде отражаются огни. другие огни двумя рядами уходят на ту сторону речки.
все звуки в данный момент можна разделить на три части - шум машин сверху, шерох воды и остальное. снизу мост кажется еще внушительнее чем если идти по нему сверху. глюююючно)
машина с ментовскими номерами, тени над водой, какие-то люди... и на всех пофиг... :)

осознание того что вокруг все таки холодно приходит только с первыми движениями - ничего не гнется, пальцы не слушаются, блин, а все равно весело) чаще глючится, а то странно - крыша едет а причин нет. все должно быть оправданно)

@музыка: Unknown - Track 07 oO

@настроение: глючно)

@темы: ня, моё, люди, глюк, тыняться), шизариум

00:04 

наконец то блин))

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
1. и как всегда это самый центр. первый этаж в стандартном для таких мест хламе, кроме нескольких уцелевших предметов мебели. тумбочка. небольшой шкафчик. прислоненная к столу оконная рама. странная мысль о мастерской художника. темный коридор, железная лестница, ведущая в темную хоть глаз выколи коморку на втором этаже. с обгорелыми стенами. без дверей и одним окном. окно выходит во двор, видно как пройти в остальную часть здания, но во дворе собаки. гавкает. уходим.

2. красный кирпич. старый. новый. красный. ржавые решетки. замурованная дверь. торчащие ломаные края кирпичей, труба отопления, сломаная решетка, подоконник, пол. пусто. даже привычного мусора нет. ни на одном этаже. бетонные полы, кирпичнве стены, балконы и покрошенные ступеньки. деревянная лестница. крыша. снег.
панорама открылась сказочная) шпили и купола терялись в снежной дымке, внизу с шиферных крыш притрушенных снегом торчали резные флюгеры и телевизионные антенны. дым из печных труб, крошечные следы на снегу) свобода и уют одновременно. атмосфера андерсоновских сказок)
- давай снеговика слепим? и пусть тут стоит)
- давай))
пальцы замерзли до обидного быстро)

3. хатоб)
- молодые люди, вы куда?
*глаза шарят по сторонам, натыкаются на плакат*
- на выставку китайского фарфора)
- аа, второй этаж.
повтыкали на фарфор, пошли дальше. на четвертом этаже в коридорах совсем темно, но мы точно знаем - в конце коридора есть каменная скамейка с каменным столом, врезанная в пол на глубину метра. оттуда коридор просматривается. нам видно как там ходят люди, а людям нас не видно) из зала доносятся звуки оперы. атмосферно)
- где вы были? фарфор давно закрылся..
- ну, уже закрылся)
позитив блин) еще бы не так холодно вообще кайф) пришла домой) насчитала несколько новых синяков) но оно тогно стоило))

@музыка: Corvus Corax - Feralis Saltare

@настроение: остаточный адреналин

@темы: кошкость, ня, тыняться)

01:04 

=)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
про выходные ничего не напишу) просто так) было круто но мало. все)

@музыка: Slipknot - Dead Memories

@настроение: ыыыыы)))

@темы: пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), ня, кошкость, кофеНЯ, всякость, l'amour, тыняться)

10:23 

киев, я тебя люблю)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
первое за что люблю - ночные огни еще при вьезде в город. и потом уже, когда днепр, мост в огнях, и статуя с церковью на холме... ааааа....))
- вот, берем это! а готовить кто будет? - богдан схватил здоровенную пачку с куриным филе
пауза
- эммм... ну, я могу)
- о! круто)
- только скажи сразу - готовлю как хочу или меня учат и пинают?
- да готовь, ради бога
ага, фиг там... а вот это давайте вот так, а это зачем, а может вот так его и т. д. признаюсь, у меня нервы чуть не сдали...
- скажи, ты ксюшу тоже так дергаешь?
- не)
*пля*
- я ее в течении месяца очень аккуратно приучал)
я позавидовала ксюшиным нервам..

утром пошли в город. с момента выхода из квартиры и до момента отправления поезда мы только и делали что ходили по всяким киевским заведениям с едой, вином, кофе и прочим, прочим... я редко ем столько всего за день и чесно говоря больше не хочу наверное)

Орех.
прикольная обстановка, пиво, и бонус - бесплатная корзинка орешков. на вид дофига, а сьели быстро. наверное потому что четверо. скорлупу скидывали прямо на пол, ее там не убирают, поэтому когда ходишь под ногами хрустит) понра)

только в этот приезд увидела памятник на главной площади - глобус, а вокруг него столицы мира с километражем до них) до амстердама 1770 с фигом километров =) не так уж и много) а вокруг столиц километраж до обласных центров украины и лампочка для каждого города) постояла на херсоне, представила что это телепорт) не сработало)
пока гуляли на площади ктото выступал. причем дофига долго. пели все подряд, от арии до неизвестного мне зарубежного рока. еще убило когда под мелодию Nothing Else Matters они спели Їжачка :) это было неожиданно :Р

Буфет
масепусенькая кофеенка под землей в лабиринтах метрограда. вкусный кофе, оформление под старину, меню из коричневой плотной бумаги с олдовым шритом и закосом под газету годов так 20х кажется,столики переоборудованые из старых швейных машинок зингер и с десяток древних кранов хаотично торчащих из стены в туалете) улыбнуло)

винный погреб
главное что я запомнила как туда идти) очень антуражное и атмосферное заведение. людей почти нет, уютный полумрак, приятная музыка. и вкуснючее вино ^^ мега понра)

херсонский поезд уехал минут на 40 раньше чем мой, так что провожал меня дворкин, за что ему и спасибо) да, теперь буду искать почитать "поколение икс") * ааа блин, много всего искать читать уже, список растет...*

и обратно) на пары)

ЗЫ: я _помню_ про вторник)

@настроение: ыыыыыыы))

@темы: тыняться), поездатость), ня, люди

22:42 

гиацинтовый дом. the last?

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
...а я все ждала когда же это случится)
- люди, щас мы идем вооон туда) только громко не орать, не топать, камешками в прохожих не швыряться, хорошо?
все вроде все поняли) и даже тихо себя вели) почти все время)
и все было круто пока к пейзажам урбанистического декаднса не прибавились пятна синих униформ.
- вы что тут делаете?
- фотографируем. нам в универ надо, это наш проэкт...
посмотрели документы, заставили стаса вытрусить карманы, меня как самую старшую отвели в сторонку и сколотили сотню. отправили всех "пешком вниз". кто расстроился, кто испугался, один я придурок еле сдерживал смех...истерика?)
вообще мы протупили) особенно тема. уважающий себя студент юрфака должен уметь грузить кого угодно, в том числе и ментов. черт, я видела подобные ситуации, причем складывалось впечатление что кроме студенческого и наглости человеку вообще ничего не нужно, все шарахаются. а мы тормоза. блин.
пофиг, мне весело)

@музыка: Мельница - Оборотень

@настроение: пум-пурум-пум-плоскогубцы =)

@темы: люди, ппц, пум-пурум-пум-плоскогубцы, тыняться)

00:07 

ня..

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
...синее море подснежников, упасть, дышать и слушать...только холодно...вокруг ни души, только иногда случайные люди на тропинках. птицы, синее небо, серые деревья, синие цветы. синие, голубые, фиолетовые... еще тепла бы...

@музыка: Killers - On Top

@настроение: меланхолично-задумчивое

@темы: ня, всякость, l'amour, тыняться)

22:05 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
- аааааа! я сто лет тебя не видел! пошли бухать!
- Оо да ты и так бухой
- неебет!

вот чего не ожидала, так это тебя, чувак) но рада, правда рада)

- эмм...нахрен в вермут лить швепс? он же мерзкий..
- ты что? 5 рублей в жопу??
- ммда...

а на вкус ничего так) смешное))

- подожди, чтото тут не то... я ж тебя бить должна за то что ты пьешь вроде, не?
- не) с тобой можно)
- фиг там!
- ...за что?....
- ибо нефиг!

и правда нефиг. хоть иногда я обязанности совести выполняю.

- ыммммм.... а мне ммм ниче не будет?... я тут херню сожрала... ниче?
- все.
- что все? оО
- все. усы вырастут.
- сука)

мда) итоги: +60 к настроению а то ж вообще пипец был, товарищи, + 30 дэмэджа Хоккинсу ибо бухать нефиг)

@музыка: My Chemical Romance - Im not OK

@настроение: прости меня мама, прости меня господи) ...прости меня тайлин...)

@темы: всякость, люди, ппц, тыняться)

22:47 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
оооооочень длинные выходные...
....вальпургиева ночь плавно переросла в позитивное непонятно что с гитарой, вином, войной подушками и прочей чепухой которая может поместится в не слишком большой комнате. весело)
утро,размытый день, сборы, вокзал, мост, поезд, купе, ржачь, стук из-за стены, прокуренныый тамбур, бредогенерация...
- ты вот сейчас в трехмерном пространстве сознания или сам по себе?
- моя вселенная тебя не фиксирует..
- ра, под чем они?
- ни под чем, они всегда такие...

- ААА! валим отсюда! каша-каша-телевизор, каша-каша-телевизор, каша-каша-телевизор....
Оо Селуков и Фенечкин произвели неизгладимое впечатление) очень глючные чуваки, что в принципе еще по их песням можно понять, но не пообщавшись вникнуть невозможно) глюки)
...стук колес,огни за окном,веселый проводник,ночной воздух из открытого окна...
мокрый нафиг симферополь, дофига врепмени до квартирника, сначала вдоль и впоперек исходили центр, потом ломанулись в алушту)
одуванчики,троллейбус,вино,крутые спуски и подьемы улиц,пляж,морские камешки,туман,волны,небо,чайки... городок понра, я б там жил)
- КОРИЦА! *_____________________* набрал запас на месяц) треть уже сгрыз так что надо бы вернуться)
- а это что? - тыкаю пальцем в фигню похожую на звездочки
- бадьян. подержать на пару над супом - вкусно будет
стырил кусочек) нет, мне не стыдно) почти)
олсо затарился мускатным орехом) что с ним теперь делать незнаю))
на квартирник пришли вовремя,только с напрочь мокрыми ногами и замерзшие,зато с вином) песни частично новые, частично знакомые, но от этого не менее глючные..понра)
втык после квартирника, втык под магазином,такси,поле,дача ложкина с камином *_* я вырубился быстро, а люди еще бесились)
утро,еда,бухло,камин,гитара,селуков,чувак жонглирует фигнями,втык в камин) ...поле, неадекват, автобус НЕАДЕКВАТ, улица МЕГАНЕАДЕКВАТ.... потом помню плохо) дофига ходили если в двух словах))
- может туда? оно вроде не мажорное..
- ну пойдем)
сдвинули столы, стали с умным видом листать меню, цены не понравились
- девушка, а какой у вас сок?
- сока нет, есть морс
- морс?... ммм тогда чай. один. с сахаром
- Оо
в общем нас выгнали) поржали, пошли дальше) гастроном, кофе, втык... парк, облака, свет...поезд,глюююююк.....спааатьььь....

ЗЫ: проснулся с 37,5) убил кроссовки) все равно доволен как сто слонов)
ЗЫ2: если бадьян грызть просто так она сначала слапдкая, потом кислая, а потом... А ПОТОМ МЕГАПОЗИТИВ, ВСЕЛЕНСКАЯ ЛЮБОВЬ КО ВСЕМУ МИРУ И АРХИПОЛОЖИТЕЛЬНОЕ ВОСПРИЯТИЕ ОКРУЖАЮЩЕГО! стремануло) оставил прозапас))

@музыка: Daughtry - Breakdown (Napster Live Acoustic)

@настроение: :)

@темы: чудо-трава *_*, тыняться), рэйв-драйв-экшн, поездатость), ня, люди, кошкость

00:51 

развизуализация) нямр)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
еще раз убедилась что нельзя составлять мнение о человеке только с чужих слов, даже если это слова близких людей. уставшая после бессонной ночи и беготни, еле нашла место назначения, думала теряю время, а зря)
- привет, Тиаки ^^
прогулка получилась замечательная, негатив весь кудато делся, общатся біло легко, как будто мы знакомы уже черт знает сколько лет.
оказывается в париже есть мегавкусные слойки всего по 3.50) они ОГРОМНЫЕ) с виду маленькие, а хватает чтоб нахомячится)
а еще за научной тоже полно старых тихих улиц, ходить там и ходить.. ^^
подсадил ребенка, вернее двух, на корицу) нехорошо наверное)
домой вернулся, настроение придуреное, уится не хочу, а надо... эхххххъ) пойду...?

@музыка: Solas - Crested Hens

@настроение: няняняняняняня) ^^

@темы: тыняться), ня, люди, всякость

22:53 

вчерашнее)

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
чужие свадьбы это всегда мило и радостно, и смесь странных ощущений. смотришь на счастливую пару и хочется чтоб они всегда такими были,просто потому что хочется. свадьба - хэппи-энд любой сказки, а если дальше будет чтото не радостное то это уже совсем не хэппи и даже не энд, или по крайней мере - уже другая сказка. невеста в белом платье с кружевами и стразами выглядела самой красивой девушкой на свете, как и положено невесте, жених со смешными фиолетовыми шнурками на ботинках немного нервничал но все равно счастливее чем он сейчас никого представить нельзя было. хотя,казалось бы, сам факт штампа в паспорте на отношения не влияет, все равно день особенный. люди странные)

кучка пафосных букв

@музыка: Lacrimas Profundere - Sad Theme For a Marriage

@настроение: странное

@темы: тыняться), поездатость), ня, моё, люди, кошкость, Амстердамм, l'amour, irish magic =), Jane's, шизариум

19:47 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
ааааааа башка восьмиугольная моя.... от всей организационной мишуры, куда, когда, кого, сколько.... в общем в результате беготни, болтовни и немного нервов у нас появился план "куда деть июль") если вдруг я провтыкал кого-то позвать с собой фестивалить а у вас случайно есть свободное время и желание пошлятся по стране то вот тут ориентировочная программа нашего потыняния:

мы умрем не раньше чем..

вот. вдруг кто что, маякуйте как можете, падайте на хвост, будем рады)
да, если вдруг кто не попадает на начало бродилова - подключайтесь позже =)
нас 13-20 ненормальных %)

@музыка: congress reel) yah, baby)

@настроение: ння)

@темы: тыняться), пум-пурум-пум-плоскогубцы, поездатость), люди, кошкость, кофеНЯ

00:36 

авлабар) *не путать с харьковской забегаловкой на пушкинской*

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
другой мир прямо посреди маленькой тихой улочки, одной из десятков таких же на отшибе центра города. застекленная веранда, желтые фонарики свисающие с потолка, диваны в которых можно утонуть, стеклянные столы, ножки всей мебели в "тапочках", недорогой кофе, приятная атмосфера) приходить чаевничать/кофейничать, если нет настроения выпендриваться, а хочется просто расслабится) понра)
- а что значит название?
- ничего) это район в тбилиси)

@музыка: HMM3 OST

@настроение: послекофейнопрогулочнорасслабленносонное)

@темы: всякость, люди, кофеНЯ, ня, тыняться)

23:04 

"Дела шли хорошо, но непонятно куда" (с) Чарльз Буковски
взяли билеты, стало спокойнее, включилось чемоданное настроение) день убит) позитивно убит но все же)
...полтора часа сидеть с опущеными в фонтан ногами, смотреть на детей и голубей....
...велосипед! :) круг вокруг памятника четверым-из-ломбарда-тянущим-холодильник сам, еще круг "учил тиаки ездить". учится надо на советских Аистах а не на спортивных чудовищах с рамой...
...я не знаю как будет вести себя в одном лагере абсолютно разношерстная толпа. ебанется наверное...

@музыка: Люк - Сахалін

@настроение: устал..

@темы: всякость, люди, ня, поездатость), пум-пурум-пум-плоскогубцы, тыняться)

diary of Jane

главная